Сьогодні був тур школами Чернігівщини. Аби на власні очі побачити, як влаштовані сільські маленькі школи у найменш населеній області.
Щільність населення Чернігівщини – найменша в Україні. Відстані між населеними пунктами чималі – 30-40-50 км. Без заправок, без зупинок. Лиш безкрайня краса Полісся і поганенькі дороги.
Ми побували за день у 10 школах. Це дуже добре допомагає зрозуміти контекст і виклики. А також спонукає переглянути деякі наші політики.
Короткі думки після:
Над оптимізацією мережі тут дійсно працюють. Область і засновники шкіл за останні 5 років закрили понад 125 маленьких шкіл. Дітей підвозять у кращі та більші заклади. Більші школи, як правило, – це краща якість. Значно.
Але все ж є такі, що мають менш як 40 дітей. Таких ще 47,9%. Багато з них першого вересня 2020-го приймуть лиш 1-2 першокласників. Демографічна криза шалена.
Потрібна подальша оптимізація мережі. Але з обов‘язковим забезпеченням автобусами для підвезення. Це не про економію, а про кращі шанси для дітей. Також треба переглянути принцип пріоритетності розподілу коштів на інвестиції у школу залежно від кількості дітей.
Є і будуть маленькі школи, які неможливо закрити й підвозити дітей. Такі школи за 50-60 км від усього. Хоч вартість підготовки учнів у таких закладах буде понад 60 тис грн на рік, їх потрібно підтримувати no matter what.
Особлива увага потрібна прикордонним школам. Була у двох, які за 3-4 км від Росії. Це єдиний осередок України у цих місцевостях, окрім військових частин. Українське телебачення там не працює.
Дітям і вчителям потрібно дати більше можливостей для особистого розвитку і соціалізації. Лише школи не вистачає.
Скрізь хороші директори та вчителі, які вболівають за справу. Але їм потрібна підтримка.
Нам загалом необхідна окрема політика щодо сільських шкіл. У них по всій країні навчається близько 1,5 млн дітей. Вони мають право на кращі освітні та життєві можливості.
П.С.
Багатьох дітей підвозять вже з першого класу. Вони встають о 7 і їдуть в школу годину. Дівчинка Еля на моє питання, чи не холодно в автобусі сказала: «Холодно вдома, а в автобусі дуже тепло».
Cело Чайкине. Кажуть, Леонід Данилович досі підтримує свою школу. Фото інших очільників держави не помічені:)
Єдиний туалет у приміщенні. Біо. Для дітей і вчителів.
У 2019 за державну субвенцію у школу в селі Буда-Вороб’ївська провели супутниковий Інтернет. Компи поки такі.
Коли думаєш, як покращити якість освіти в селі…
У школі дуже холодно. Обігріти таке приміщення в зимовий холоднючий вітер складно. Проектна потужність на 300. Навчається 40.
Коли нова українська школа в одному класі сумним чином поєднуєтьс зі старою.
Фото з різних шкіл.
Ганна НОВОСАД
Джерело: