Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу,
Все, що зміг, народу.
********************
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
*********************
Минули навіки дні чорних негод,
Живе Україна! І вільний народ,
Як з попелу Фенікс ожив і злетів,
І поглядом зміряв він простір степів.
*********************
Погасла пожежа, воскресла Держава,
Прокинувсь великий народ,
Вам, Лицарі, лаври! Вам, Велетні, слава
Навіки і з роду у рід.
**********************
Автора цих пророчих поетичних рядків нещодавно прославляла та вшановувала Слобожанська земля. На малій батьківщині Олександра Олеся в містечку Білопілля 2 грудня зібралися шанувальники творчості поета-пісняра не лише із Сумщини, а й з Чернігівщини.
«…І розітнувсь мій перший спів…» – це відкритий щорічний літературно-мистецький конкурс для дітей та молоді імені Олександра Олеся, який цього року святкував своє 10-річчя, покликав і нас, таких легких на підйом, мене та моїх вихованців, у дорогу.
Ще весною, коли у рамках Тижня дитячої та юнацької книги «на колесах» під загальною назвою «Україна єдина» проходила екскурсія по Сумщині, ми відвідали Білопільський музей Олександра Олеся і отримали запрошення взяти участь у цьому конкурсі, який розрахований на дітей і молодь віком від 9 до 21 року. Він проводиться в двох номінаціях: за кращий літературний твір українською мовою (вірші, оповідання, літературні дослідження, публіцистичні статті тощо) та за кращий мистецький твір, декоративно-вжиткові роботи (живопис, графіка, малюнок, різьба, випалювання, карбування, вишивка, гончарство, розпис, художня фотографія тощо). Подані роботи повинні бути пов’язані з життєвим і творчим шляхом Олександра Олеся, історико-культурною спадщиною, духовним надбанням рідного краю.
Учні 11 класу Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, активні члени краєзнавчого гуртка, що діє при районному Будинку школяра, Аліна Савченко та Максим Іваницький взяли участь у цьому конкурсі та були запрошені разом зі мною, як науковим керівником цих робіт, взяти участь в урочистостях з нагоди 138-ої річниці від дня народження видатного українського поета Олександра Олеся, де відбулося нагородження лауреатів і вручення нагород.
Програма святкування була досить насичена та цікава. Спершу нас з далекої дороги радо зустріли, пригостили гарячими напоями, бутербродами та солодощами.
Потім відбулося відкриття заходів. Усі присутні відвідали музей Олександра Олеся, що з 1998 року розмістився в Білопільській центральній районній бібліотеці по вулиці Старопутивльській, 39, яка з 1994 року з гордістю носить ім’я славетного земляка. У 2007 році музею Олександра Олеся присвоєно звання народний. За час існування його відвідало понад 30 тисяч чоловік. Цього ж дня серед багатьох гостей була і наша невеличка делегація, яка привезла вітання та подарунки з краю Сина зачарованої Десни.
З метою популяризації творчості поета-земляка на подвір’ї пройшла флеш-акція «Торкнись поезії Олеся». Тут звучали пісні в записі на слова Олександра Олеся, працівники бібліотеки з книжковими закладками «ТОРКНИСЬ», «ПОЕЗІЇ», «ОЛЕСЯ» стали на імпровізованій сцені у три ряди і на фоні музики прочитали віршовані рядки митця. Ведуча привітала переможців конкурсу та запросила їх на цю ж сцену, де діти, а серед них і Аліна з Максимом, взяли участь у декламації віршів, які є і сьогодні актуальними, свіжими,надзвичайно патріотичними. Потім у формі «живої» виставки були представлені поетичні збірки Олександра Олеся. Учні місцевої школи, тримаючи у руках прапор України з підписами воїнів АТО, прочитали всі разом вірш «Живи, Україно, живи для краси…». Бібліотечні працівники роздали учасникам заходу біографічні пам’ятки-закладки «Знайомтесь: О. Олесь» та поетичне конфетті (цукерки в патріотичних обгортках і прикріплені до них жовто-голубими папірцями із віршами Олександра Олеся). Закінчилося це дійство танцювальним флешмобом.
Усі разом узяли участь в урочистій ході з квітами (а ми привезли з Сосниччини) до будинку митця. Біля пам’ятного знаку Олександра Олеся у сквері, який носить ім’я поета, учасники зайняли визначені місця та утворили коло навколо нього. Велике значення для кожної людини є те, що вона пам’ятає, що саме є українцем, частою своєї країни, нервом своєї батьківщини, крихіткою рідної землі… І, як наголосила ведуча, «ми, українці, земляки, незважаючи на різні обставини, повинні згуртуватися, об’єднатися воєдино, щоб наші серця переповнювала велика любов до батьків, рідної домівки, минулого та сьогодення, а в душі, бриніла струна натхнення…». Послідовниками Олександра Олеся, патріотами свого краю є переможці конкурсу. У їх творчості бринить струна справжнього патріотизму, любові до рідного краю, до України. Юні таланти представили свої вірші в поетично-патріотичному колі «Живе Україна! І вільний народ…» Потім були покладені квіти до меморіальної дошки.
Учасники ходи продовжили свій шлях до будинку, в якому народився поет. Слово мали поважні гості заходів, а потім пройшла церемонія покладання квітів.
Звичайно, ми не могли не знайти часу, щоб не побачити краєвиди містечка. У парку Слави вшанували пам’ять загиблих у роки Другої світової, побували біля пам’ятних знаків афганцям, чорнобильцям, голодомору та воїнам АТО. Зробили пам’ятне фото біля незвичного пам’ятника Кобзарю. У чому його незвичність?! Просто якийсь він своєрідний. До цього, де б ми не подорожували, то таких не зустрічали.
А потім переглянули презентацію виставки-експозиції робіт переможців та учасників конкурсу імені Олександра Олеся. На величному літературно-мистецькому вечері «Поезія чистого серця» відбулося підведення підсумків даного конкурсу.
На свято завітали поважні гості: Олександр Володимирович Вертіль – поет, перекладач, заслужений журналіст України, член Національної спіли письменників України, лауреат премій імені Пилипа Рудя, Олександра Олеся, Василя Мисика, Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка, голова Сумської організації НСПУ; Юрій Йосипович Назаренко – український поет, член Національної спілки письменників України, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Олександра Олеся; Олександр Максимович Шапаренко – український веслувальник, дворазовий Олімпійський чемпіон; Іван Петрович Головченко – голова журі щорічного відкритого літературно-мистецького конкурсу, письменник, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України та Національної музичної спілки, лауреат премій імені Андрія Головка та Олександра Олеся; Наталія Євгенівна Калініченко – депутат Сумської обласної ради, головний редактор газети «Білопільщина»; Володимир Коваленко – фотокореспондент обласної газети «Сумщина»; Людмила Іванівна Калиновська – голова літературного об’єднання «Вир»; керманичі району – заступники голів Білопільської РДА – Ольга Володимирівна Нестерович та Білопільської районної ради – Володимир Іванович Відуєв. Відрадно для мене особисто стало те, що серед почесних гостей був і Петро Андрійович Нестеренко – журналіст, письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат регіональної премії імені Пилипа Рудя, уродженець села Галайбине Борзнянського району Чернігівської області, що вже понад 50 років проживає у місті Суми. Із-під його пера виходять добірні, соковиті та виважені твори. Він також є давнім другом Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, збірки його та Миколи Нестренка (брата письменника, випускника школи) займають належне місце у куточку літератури рідного краю. Петро Андрійович привітав нас з успіхами, у своєму виступі відмітив те, що дуже радий, тому що його земляки здобули перемогу, подарував нам квіти і побажав подальших творчих злетів.
А ще серед гостей зустріла свою тезку – Валентину Миколаївну Ткаченко (її по чоловіку, а у мене дівоче – Ткаченко) – старшого наукового співробітника Сумського художнього музею імені Онацького. Вона запросила відвідати цей музей і до подальшої співпраці.
Передова українська інтелігенція високо цінувала поетичний талант Олександра Івановича Кандиби. Іван Франко говорив: «Весною дише від сих віршів. Виступає молода сила, в якій уже тепер можна повітати майстра віршової форми і легких граціозних пісень. Майже кожен віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодію». У особі Олександра Олеся, за словами Михайла Грушевського, «Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка». Його називають королем української поезії, основоположником романсової лірики. Нащадкам він залишив 11 збірок віршів, більше 20 драм, чимало сатиричних творів, оповідань, фейлетонів, у яких талановито відобразив складний, суперечливий і водночас чарівний світ. Близько 200 творів Олександра Олеся покладено на музику і стали народними піснями.
Слухали ми того вечора і пісні авторські, і пісні народні, які стали одним із джерел, що живили поетичний світ Олександра Олеся не тільки в роки дитинства та юності, а й у час розквіту його поетичного таланту. «Народна пісня пройшла крізь віки та досі вражає мене своєю неповторною красою. Вона ніби допомагає краще зрозуміти самого себе», – писав поет. А чи ж неспівзвучні ці слова з думкою нашого земляка Олександра Довженка, також закоханого у народну пісню: «Українська пісне! Хто не був зачарований нею, хто не згадає її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим?
Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, її чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, думки і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершин людської гідності, до людяності, до творчості».
І, мабуть, найдовгоочікуванішим приємним моментом того дня стала церемонія нагородження переможців та учасників відкритого літературно-мистецького конкурсу імені Олександра Олеся «І розітнувсь мій перший спів…», засновниками якого є Білопільська районна державна адміністрація та Білопільска районна рада. Із 300 робіт, які були представлені на розсуд компетентного журі, в номінації «Кращий літературний твір українською мовою» у віковій категорії 15-21 рік за зайняте ІІІ місце нагороду отримала Аліна Савченко. Відзнакою журі в цій же номінації був відмічений Максим Іваницький. Відрадно те, що з Чернігівщини були лише ми.
Не сприйнявши більшовицькі ідеали, в 1919 році Олександр Олесь виїздить за кордон. На чужині він живе Україною, марить рідною землею, до останніх днів вважає себе сином України. Поет свято вірив у щасливу долю українського народу, вірив, що настане день і Україна відбудується, як незалежна, вільна, могутня держава.
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в шовковому полі.
З часів Олександра Олеся минуло не одне десятиріччя. Нові яскраві імена і постаті засяяли на літературному небосхилі України. Та символічно те, що в буремні 20-ті роки минулого століття на площах міст і сіл нашої країни лунали слова поета, закликаючи до боротьби за волю України. Як ніколи актуальні і сьогодні. Саме в цей час українські герої на Сході захищають нашу незалежність.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
Повернувшись додому і дещо наслідуючи білопільчан, 5 грудня, у день народження Олесандра Олеся, в читальному залі шкільної бібліотеки було створено тематичну викладку збірок видатного поета та книг і матеріалів про нього, подарованих на Сумщині. «Оживили» її для відвідувачів (учнів і вчителів) переможці конкурсу – Аліна Савченко та Максим Іваницький. Віриться, що на цьому знайомство з творчістю поета-пісняра не кінчиться.
Валентина МОВЧАН