Справжній захисник України з Носівки

Коли говорять про справжніх захисників України різних років, то обов’язково не забувають про студентську звитягу, проявлену на початку 1918 року, згадуючи молодь, яка боролася під Крутами та вийшла зі Студентського куреня, до організації якого мав безпосереднє відношення уродженець Носівки Спиридон Микитович Довгаль (31 жовтня 1896 – 15 жовтня 1975).   

ds_31101896

За наявними відомостями, засідання київської студіюючої молоді, на якому було ухвалено рішення про створення Студентського куреня для оборони незалежності України, відбулося наприкінці жовтня 1917 року під головуванням саме Спиридона Довгаля, що у званні підпоручика прибув у Київ з Румунського фронту. Після цього, створена бойова одиниця була зареєстрована в Українському Генеральному військовому комітеті. Там також отримала доручення охороняти приміщення Центральної Ради та інших державних установ у Києві.

Студентський курінь тоді складався з двох сотень – близько 300 вояків. Його штаб містився у вестибюлі Центральної Ради. Мешкали студенти по своїх домівках, але щодня приходили виконувати різні доручення чи вправи (в тому числі й вчилися стріляти), якими опікувався Спиридон Довгаль.

В подальшому половина Студентського куреня від’їхала під Крути, а інша, під командуванням Спиридона Микитовича, продовжувала нести службу в Києві: боролась протии «п’ятої колони», яка підняла свою голову в столиці України.

Під час бою в районі вулиці Воздвиженської Спиридон Довгаль був поранений у голову. Тільки після того як стемніло, його забрали до шпиталю, звідки він вийшов тільки у березні. Тоді й відновили Студентський курінь, який і зайнявся похороном своїх побратимів, що полягли під Крутами.

Пізніше бойова одиниця була включена до 1-го полку Синьої дивізії як четверта сотня на чолі з сотником Спиридоном Довгалем.

З січня 1919 року – ад’ютант командира 1-го Синього полку Дієвої армії УНР 3 кінця квітня 1919 року – командир 1-го куреня 1-го Синього полку (згодом – 7-го Синього 3-ї Залізної стрілецької дивізії) Дієвої армії УНР 25 грудня 1919 року разом із частинами 3-ї Залізної дивізії потрапив до білогвардійського полону, але того ж дня зумів утекти.

Захворів на тиф, перебував у вінницькому шпиталі, звідки повернувся до Дієвої армії УНР. З 11 січня 1920 року служив у 4-й бригаді Армії УНР у Кам’янці-Подільському. Згодом — у 3-й Залізній дивізії Армії УНР. З 10 січня 1921 року- командир 20-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

Після невдач Першого зимового походу та Другого зимового походу перебрався до Чехо-Словаччини. Там у 1930 році закінчив Українську господарську академію в місті Подєбрадах, здобувши фах інженера-економіста. Впродовж кількох років працював доцентом у альма-матер.

1938 року Спиридон Довгаль був заарештований мадярами на Закарпатті й мало не страчений. У німців також сидів.

В роки Другої світової війни заснував і був редактором журналу «Дозвілля», що видавався з дозволу німецької влади в Берліні для «остівців» з України.

Журнал одержували в таборах безкоштовно, люди його чекали й з радістю припадали духом до рідних сторінок. «Дозвілля», користуючись статусом розвагового журналу, мало змогу уникати політичної тематики, зосереджуючись на творах літературно-пізнавального змісту. Журнал підтримував у серцях українських полонених та «остарбайтерів» любов до рідної землі, пробуджував інтерес до історичного минулого, давав заряд віри в краще майбутнє. У «Дозвіллі» друкували свої твори молоді поети Василь Онуфрієнко, Ганна Черінь, Герась Соколенко, Йосип Дудка, Леонід Полтава, Всеволод Віденко (Олесь Квітневий), Леонід Лиман, Михайло Іванченко. У 1943-1944 роках Олександр Олесь опублікував у «Дозвіллі» свої останні твори – п’єсу «Ніч на полонині», вірш «Життя минає, наче сон» та інші.

У післявоєнний період Олександр Микитович був головою уряду УНР на вигнанні (1954, 1969-72), головою Української Національної Ради (1966-67, 1972-75).

За тиждень, 31 жовтня, виповнюється 120 років від дня народження нашого відомого земляка – українського військового, науковця, літератора, журналіста, політичного діяча Спиридона Микитовича Довгаля – справжнього захисника України. І є нагода додатковий раз згадати про тих земляків, які захищали та захищають Україну.

Олексій ОРЄХОВИЧ

Читати також:

Третя Залізна стрілецька дивізія Армії УНР

Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921)

Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). Книга 2

Журнал зарахування старшин Дієвої Армії УНР на дійсну військову службу впродовж 1920–1923 рр.

Список прем’єр-міністрів України

Список прем’єр-міністрів України

Опубліковано у Вшанування пам'яті, Герої не вмирають | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

4 коментарі до Справжній захисник України з Носівки

  1. Микола Костюк коментує:

    Своєчасна згадка про нашого земляка Спиридона Довгаля. Змістовний матеріал для використання у земляцькому загалі.

  2. Микола Костюк коментує:

    Чи відбулися сьогодні, 31 жовтня, в день 120-річчя від дня народження Спиридона Довгаля, якісь урочисті заходи в Носівці та Києві?

  3. При перейменуванні вулиць, провулків і іншого в Носівці, на виконання Закону про декомунізацію, про Спиридона Довгаля не згадали. Як і про Сергія Захвалинського, до речі. http://arhizhkgnosadm.at.ua/news/odin_iz_gerojiv_krut_sergij_zakhvalinskij_urodzhenec_mista_nosivka/2010-02-23-768

    • Валерій Фурса коментує:

      Олександре Петровичу, Ви помиляєтесь. На засіданні нашої комісії з перейменування вулиць я називав імена і Спиридона Довгаля і Сергія Захвалинського, і деякі інші імена з моєї книги, але, на жаль, на них не звернули достатньої уваги та зупинилися на більш відомих носівчанам прізвищах наших земляків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *