Трагедії в Козарах 75 років

11 березня 1943-го року одне з найкрасивіших поліських сіл Носівщини – Козари було перетворене на попелище нацистами і їхніми поплічниками. Сьогодні сумний ювілей – 75-та річниця болю та пам`яті зібрав усіх біля обеліска у центрі Козар на мітінг-реквієм, який продовжився у сільському будинку культури годиною пам`яті.  

    

     

Схиляюся у поклоні перед пам`яттю тисяч загиблих, дякую за життєвий подвиг свідкам трагедії та прийдешнім поколінням, які відбудували село, вписавши яскраву сторінку в історію Носівщини. Ми маємо пам`ятати, аби не повторитися в помилках історії.

Володимир ІГНАТЧЕНКО

Опубліковано у Вшанування пам'яті, На Чернігівщині | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до Трагедії в Козарах 75 років

  1. Анатолій Пінчук коментує:

    КРАЙ ПАРТИЗАНСЬКОЇ ГАНЬБИ.
    І знову ми читаємо про наслідки Трагедії 1943 року в селі Козари. Про причини і обставини трагедії чомусь ніхто не хоче згадувати. Ось офіційна інформація про радянських партизанів Носівського району із книги, виданої в Чернігові в 2011 році.
    Чернігівське партизанське з’єднання «За Батьківщину»
    Командир – Герой Радянського Союзу Бовкун Іван Михайлович.
    Комісар – Стратілат Михайло Іванович.
    Начальник штабу – Музиченко Григорій Андрійович.
    Відповідно до вказівок обкому КП(б)У перед німецько-фашистською окупацією з Носівського району Чернігівської області був створений партизанський загін чисельністю 250 чоловік. 12 вересня 1941 р., загін групами був направлений у різні місця для того, щоб після проходження фронту зібратися в одному пункті для спільних дій у тилу ворога. У перші дні окупації деякі групи партизанів пішли разом із Червоною Армією, решта до кінця вересня організувалися в загін під командуванням М.І. Стратілата. У січні 1943 р. партизанський загін Носівського району об’єднався з партизанською групою Бобровицького району в єдиний згуртований і боєздатний загін «За Батьківщину», командиром якого став офіцер Червоної Армії І.М. Бовкун, комісаром М.А. Гонга, начальником штабу М.І. Стратілат. 6 серпня 1943 р. загін, чисельність якого сягнула 2 тис. чоловік, було реорганізовано у партизанське з’єднання «За Батьківщину».
    ПАРТИЗАНСЬКА СЛАВА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ (стор. 439-442)
    Підписано до друку 01.12.2011 Тираж 200 прим.
    http://memory-book.org.ua/Files/Books/Partizanska_slava.pdf
    Після війни колишні радянські партизанські командири перегризлись між собою, приписуючи собі одні і ті ж заслуги: https://gazeta.ua/articles/history-journal/_nemaye-garantij-scho-vin-do-skladu-rivnenskogo-pidpillya-ne-vvede-gitlera/409245
    А Бовкун Іван Михайлович після війни був засуджений за організацію вбивства Стратілата Михайла Івановича, з яким мав напружені стосунки. Його позбавили військового звання і всіх нагород, виключили з партії. І лише через 4 роки після смерті Сталіна йому повернули Героя та ордени, відновили в партії. В 1957 вийшла з друку його книга «Солдати другого фронту», яку через рік заборонили, а в 1959 році Бовкуна М. І. знову виключили з партії. Війна між партизанськими командирами не припинялась! Лише в 1971 році його знову відновили в партії.
    Ось деякі історичні розвідки про діяльність радянських партизанів поблизу Ніжина та Носівки, зібрані істориками.
    http://www.ucrainarma.org/ww_ii_and_after/nizhin-1941-1943-rux-oporu-chastina-2-partizani.html
    http://www.ucrainarma.org/ww_ii_and_after/nizhin-1941-1943-rux-oporu-ch-2-prodovzhennya.html
    Шановні земляки, вихідці з Носівщини! Якщо Ви маєте ще якусь інформацію про Трагедію села Козари, поділіться нею з читачами!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *