З нагоди 205-ї річниці нашого ТАРАСА Українська громада Москви 9 березня зібралась біля пам’ятника Великому Кобзареві, щоб згадати його СЛОВО, яке є актуальним і сьогодні.
Людмила МЕЛЬНИК
FaceBook
Останні коментарі
- Анатолій Пінчук до У Національному музеї Голодомору-геноциду презентовано збірник Івана Забіяки про Голодомор на Талалаївщині
- Анатолій Пінчук до Презентація збірника про Голодомор 1932-1933 років у Талалаївському районі на Чернігівщині
- Анатолій Пінчук до Прийняли рішення по нагальним питанням
- Наталія Тимошенко до Прийняли рішення по нагальним питанням
- Іван Забіяка до Про сайт
-
Недавні записи
- Сьогодні була нова російська ракета; усі характеристики: швидкість, висота – міжконтинентальної балістичної
- РФ продовжує накопичувати арсенал ракет
- Оперативна інформація
- До Дня Гідності та Свободи
- Сьогодні, у 1001-й день повномасштабної війни, Росія так само божевільна, як і в 1000-й день, і 24 лютого
Що тут сказати? Дуже приємно! І – молодці! Слава Богу, що серед багатьох тисяч, а чи й мільйонів, вихідців з України, які живуть у тому числі й в Москві, є хоч невелика кількість людей, які пам’ятають і, головне, демонстративно виявляють шану Шевченкові.
Свого часу – в позаминулому столітті – в Петербурзі також збиралося небагато людей, щоб вшанувати пам’ять генія Шевченка. Основне, щоб це було завжди. А воно – це завжди – залежить і від того, як шанується, як пропагується ім’я Шевченка тут – в Україні.
Сьогодні маємо вже третій день після 9 березня, Дня відзначення 205-ї роковини від дня народження Т. Шевченка (згідно Меморандуму про співпрацю). Та ніде жодної згадки про участь Чернігівського земляцтва в цих подіях. Можливо:
а) Земляцтво не приймало в цьому участі;
б) Земляцтво провело вшанування пам’яті Тараса Шевченка, але чомусь не побажало своєчасно розмістити інформацію про це на сайті Чернігівського земляцтва.
І зразу згадався ПРОТОКОЛ №1/19 засідання Ради Чернігівського земляцтва від 21 лютого 2019 року, пункт 8. першого питання порядку денного: «Використати вже наявні матеріали (наші земляцькі газети «Отчий поріг», збірники Чернігівської бібліотеки ім. В. Короленка, обласного архіву тощо) як основу рукопису».
І жодної згадки в протоколі засідання про можливість використання інформації з двох сайтів Чернігівського земляцтва (старого і нового).
Все це схоже на явне ігнорування сайту, але радий буду помилитись.
І от пройшов майже місяць з 205-ї річниці Тараса Шеченка, ніде жодної згадки про вшанування Чернігівським земляцтвом ТАРАСА, навіть в газеті. Зовсім інша річ – святкувати Масницю, чи як стали говорити за часи московитської окупації – Масляну. Та ще піднімати жіноцтво проти перейменування 8 Березня. В 1921 році в РСФСР Олександра Колонтай https://antikor.com.ua/articles/91541-klara_tsetkin_jevreji_ta_poviji_tri_versiji_pohodhennja_svjata_8_bereznja запропонувала Йосипу Сталіну (Лєнін уже хворів) «учрєдіть «Мєждународний жєнскій дєнь», що було й зроблено в тому ж 1921 році. Але ж Україна «ввійшла» в наказовому порядку в СССР лише 30 грудня 1922 року! Саме в цей день в Москві був створений СССР. Ось така хронологія. Далі думайте самі.
Неначе вчора написано. (але наші вже не збираються…)
Борис Грінченко
ЗЕМЛЯКАМ, ЩО РАЗ НА РІК ЗБИРАЮТЬСЯ НА ШЕВЧЕНКОВІ РОКОВИНИ СПІВАТИ ГІМН
Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!
Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Нас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.
Україна вам не мати,
Є вам инша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди — трупи
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Яма та могили.
Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.
Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.
(1898 р.)