У світ вийшов №10 (190) газети «Отчий поріг».
FaceBook
Останні коментарі
- Анатолій Пінчук до Прийняли рішення по нагальним питанням
- Наталія Тимошенко до Прийняли рішення по нагальним питанням
- Іван Забіяка до Про сайт
- Анатолій Булієнко до Про сайт
- Анна Шульжинська до Випускник школи з відомим прізвищем
-
Недавні записи
- У день пам’яті Андрія Мельника
- 200 мільйонів доларів на рік, 700 000 тонн рису, космічні технології: угода Північної Кореї щодо приєднання до війни Росії / $200m a year, 700,000 tons of rice, space tech: The deal for North Korea in joining Russia’s war
- Ми прогресуємо у розробках унікальної зброї
- Збито 66 ворожих БпЛА і ракету Х-59/69
- Оперативна інформація
Багатим на події був вересень цього року на Чернігівщині. І щойно з’явився №10 (190) газети «Отчий поріг», я з задоволенням прочитав всі новини. На першій сторінці вітання з Днем захисника України. Але не обійшлося без ложки дьогтю… Знизу читаю: «Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою фашистських катів. Микола БАЖАН». На городі бузина, а в Києві дядько? Чи хтось начитався російських ЗМІ? Це там патріотів України, інакше як фашистами, хунтою не називають! Та ще «жідобандєровцамі» (пострадянський винахід: були білополяки, білофінни…). Стосовно постаті Миколи Бажана: депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань (1946—1962) і Верховної Ради УРСР 6—10-го скликань (1963—1983). Член ЦК КПУ в 1952—1983 роках. У 1943—1946 роках працював заступником голови Ради народних комісарів УРСР, з 1946 року по 12 вересня 1949 року — заступником голови Ради міністрів УРСР.. До Голодомору 1946—1947 р.р. не міг не бути причетним! До речі, 6 лютого 1946 року Микола Бажан, як представник делегації УРСР на засіданні сесії Генеральної асамблеї ООН у Лондоні вимагав від Заходу видати СРСР Степана Бандеру як «воєнного злочинця». Ось така в нас декомунізація…
Два місяці тому ми отримали №8 (188) газети «Отчий поріг». На першій сторінці чудова стаття Валентина Васильовича ГОЛОВЧЕНКА «Боротьба за незалежність України триває»… Але чому Редакційна Рада газети відсторонилась від державного свята – День незалежності України? Минулого року в газеті «Отчий поріг» №8 (176) зверху на першій сторінці був яскравий напис: «З Днем незалежності, дорогі земляки!». (Це та газета, де була скандальна стаття пана Кудіна та його товаришів по зброї про поїздку до Бресту…) До речі, саме в перші години 24 серпня 1939 року в Москві був підписаний Пакт Молотова — Ріббентропа, рос. «Договор о нєнападєніі мєжду Германієй і Совєтскім Союзом» та секретний протокол до нього. Але кому це цікаво? Знову їдемо до Бресту брататись — газета №7 (187) «Отчий поріг», стаття «Право на вічність». На чолі делегації – ветеран 1954 року народження… А в країні йде війна! Дрібниця, скажете ви? Можливо, для вас…
Але в минулому році (23.08.2016) на офіційному сайті Товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві з’явилась стаття-вітання «Незалежності України 25 років!» за підписом Ради Товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві. Признаюсь, чекав щось подібне і цього року. Але марно. Читаю вітання на сайті Чернігівської обласної ради https://chor.gov.ua/nasha-diyalnist/novini/item/5752-shanovni-zhyteli-chernihivshchyny-dorohi-zemliaky за підписом Ігоря Вдовенка та Валерія Куліча, на районних сайтах… Незрозуміло, чому ми відмовчались?
Анатолій ПІНЧУК. Лауреат Державної премії СРСР 1990 року. Почесний працівник транспорту України.
Повністю підтримую думку Анатолія Пінчука. Я вже давав раніше свої коментарі з цих питань.