На грані бою і болю людина підсвідомо шукає знаки та символи. Бо так хочеться доброго знаку, на перемогу, на життя. Зрештою, ще китайський мудрець, здається, Лао-цзи, помітив: світом правлять знаки і символи.
…З відомих українцям причин весною садом не займався. Помітив тільки, що обіцяна продавчинею плетиста троянда стає звичайною шипшиною. Пожурив її, підрізав шипшинову ознаку та й забув. Аж оно тільки тепер, серед літа, ген-ген навздогін своїм посестрам, які вже й забули своє квітування – вона взяла та зацвіла. Таки трояндою, не шипшиною. Ось і знак.
П’ять місяців війни. Бою і болю. Здивування світового, бо навіть американці говорили про партизанську війну, як реальну перспективу в Україні, не кажучи вже про німців, що зі свого переляку, зашпори якого у них не відійшли після Другої світової, взагалі давали Україні від 6-ти годин опору (це їх міністр фінансів так казав) до двох-трьох днів (всі інші меркелівці й інші штазіпомазані). А Україна стоїть. А Україна воює, хоч і стікає кров’ю.
Так, зараз, коли Америка, спасибі їй, дала сучасну зброю, наших гине менше- оно Володимир Зеленський сказав: щодня біля 30 військових. Але хіба це мало?! А світ переймається українським зерном і голодом в Африці. То не могли ту Україну на карті знайти та підкивували на російську пропаганду – мовляв, Україна – «історічєское нєдоразумєніє», а тепер тріпочуться: чи ж дійде до них українське зерно?
Власне, нічого дивного: світ жорстокий – хіба ми переймалися, коли ті ж таки росіяни бомбили сирійців? Не кажучи вже про проблеми десь у Нігерії чи Замбії. Кожен народ дбає про своє і про своїх.
Що змінилося на фронті за минулі 10 днів? Стратегічно – нічого, а тактично – все те ж: нищення росіянами Харкова і Миколаєва, повільне, черепашаче просування наших до Херсона, а головне – ЗСУ тактовно та делікатно винищують склади російської зброї, завдяки чому і смертей наших воїнів на фронті стало менше. Промигнула десь новина про отруєння на Москві їхнього головного ефесбешника Патрушева – у труси йому насипали трутизни, але вичухався. Нагадуючи про російську традицію травлення своїх…
Чернігівщина намагається не помічати, щоб тримати душевний спокій, постійних обстрілів прикордонних сіл – Миколаївки, Грем’яча, Гірська. Власне, і багато наших київських політиків ставляться до війни так, наче вона вже відійшла кудись у мочари, бо ж біля Києва спокійно. Тому і підвищують нардепи собі зарплати до 50 тисяч (плюс надбавки за інтенсивність!). Хватає совісті. Зрештою, ця ж помилка була і за каденції Петра Порошенка: намагання створити в тилу враження відсутності війни – згубне.
… І був 150-й ранок Широкої української війни. Наливалися яблуки в садах, вишні вже готувалися перестиглістю лягти між трав, а дивина скіпетровидна стояла жовтими, високими свічками – так наче й луги українські моляться за українських воїнів. І вся розкіш нашої землі молила до Неба: Господи, не відступися від нас! І вірили українці, що так і є, бо Господь посоромленим не буває.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Читайте також:
Газ до Європи: Шольц визнав Росію ненадійним постачальником газу: заява канцлера