17 листопада – Міжнародний день студентів

Витоки цього свята сягають трагічних подій, пов’язаних із початком Другої світової війни та окупацією Чехословаччини.

28 жовтня 1939 року в окупованій Чехословаччині празькі студенти та викладачі вийшли на демонстрацію з нагоди 21-ї річниці утворення Чехо-Словаччини (28.10.1918). Окупанти розігнали демонстрацію, і при розгоні був тяжко поранений студент медичного факультету Ян Оплетал. 11 листопада він помер. На похорон Яна 15 листопада зібралося значно більше людей і мітинг переріс в акцію протесту. Десятки демонстрантів були арештовані.

17 листопада військовики рано вранці оточили студентські гуртожитки. Більше 1200 студентів було заарештовано та ув’язнено в Заксенхаузені. 9 студентів і активістів студентського руху стратили в катівнях в’язниці в празькому районі Рузине. Всі чеські вищі навчальні заклади були закриті до кінця війни.

На своїх зборах 1941 року в Лондоні Міжнародна Рада Студентів прийняла заяву, у якій день 17 листопада в пам’ять про події в Чехії було оголошено Міжнародним днем студентів.

На спогад про ті події і в знак пошани до свідомих та активних студентів і їх викладачів на Всесвітньому конгресі студентів у 1947 році був проголошений Міжнародний день студентів.

На сьогодні він відзначається в багатьох країнах світу, зокрема є і офіційним святом для студентів України та встановлено згідно з Указом Президента  № 659/99 від 16 червня 1999 року.

До речі, через кілька десятиліть після героїчного та трагічного виступу чеського студентства, саме в цей день – 17 листопада – але 1989 року студенти знову вийдуть на вулиці та площі у Празі, і почнеться Оксамитова революція, що покладе кінець соціалістичному періоду в історії Чехії та Словаччини.

Таким чином, одна коротка історія про активних чеських студентів, засвідчує величезний потенціал студентства як рушійної сили багатьох суспільних змін. Якщо ж згадати ще десятки потужних студентських виступів у різних країнах, зокрема і роль студентства у демократичних змінах в Україні, то вкотре переконаємося, що молодь – майбутнє кожної країни.

Вітаємо всіх студентів – теперішніх і в минулому – зі святом та бажаємо миру, щастя й реалізації ваших прагнень і талантів!

Молодіжне відділення земляцтва

Опубліковано у Привітання | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до 17 листопада – Міжнародний день студентів

  1. Володимир Лузан коментує:

    Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
    Ян Палах
    чеськ. Jan Palach
    Jan Palach foto z průkazu.JPG
    Народився 11 серпня 1948[1][2][…]
    Londýnskád, Виногради, Прага, Чехословацька Республіка (1948—1960)[4]
    Помер 19 січня 1969[1][2][…] (20 років)
    Q19601766?, Нове Мєсто, Прага, Чехословацька Соціалістична Республіка[5]
    ·самоспалення
    Поховання
    Ольшанський цвинтар і Všetatyd[6] :
    Країна Чехословацька Республіка (1948—1960)
    Flag of the Czech Republic.svg Чехословацька Соціалістична Республіка
    Діяльність студент
    Alma mater Факультет мистецтв Карлового університету (19 січня 1969)[7] і Gymnázium Jana Palachad[7]
    Знання мов чеська
    Членство Parish Church of the Evangelical Churches of Czech Brethren in Libišd, T.J. Sokol Všetatyd і Сокіл
    Конфесія Євангельська Чеська Братська Церкваd[7]
    Нагороди
    Великий хрест ордена Томаша Гарріга Масарика
    q: Висловлювання у Вікіцитатах
    CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

    Меморіальна дошка на честь Палаха
    Ян Па́лах (чеськ. Jan Palach; 11 серпня 1948, Вшетати — 19 січня 1969, Прага) — чеський юнак-студент, що вчинив акт жертовного самогубства в знак протесту проти окупації Чехословацької Соціалістичної Республіки військами країн Варшавського договору.

    Зміст
    1 Життєпис
    2 Див. також
    3 Примітки
    4 Джерела та посилання
    Життєпис
    Ян Палах навчався на кафедрі «Історія та політекономія» філософського факультету Карлового університету в Празі. На знак протесту проти окупації Чехословацької Соціалістичної Республіки військами Радянського Союзу та інших країн Варшавського договору він 16 січня 1969 року, обливши себе бензином, вчинив акт самоспалення поблизу Національного музею на Вацлавській площі в Празі. Він зробив це для того, щоб пробудити у співвітчизників почуття людської гідності після поразки Празької весни внаслідок вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини.

    Ян помер за 3 дні після акту самоспалення в клініці Карлового університету. Студент-скульптор Ольбрам Зубек зняв з нього посмертну маску.

    25 січня 1969 року похорони Палаха на цвинтарі Ольшани перетворилися на політичну демонстрацію.

    У жовтні 1973 року тіло Палаха було таємно ексгумовано співробітниками ЧССРівських спецслужб й піддано кремації з наступним перенесенням на цвинтар у рідному місті Палаха Вшетати.

    Вчинок Яна Палаха надихнув ціле покоління чеських студентів, коли ті протестували проти комуністичної влади у 1989 році під час Оксамитової революції — тоді цілий тиждень демонстрацій назвали «тижнем Яна Палаха». Згодом рештки Яна Палаха знов перепоховали на Ольшанському цвинтарі.

    У 1991 році Палаха посмертно нагородили чеським Орденом Томаша Масарика першого ступеню. Ще 22 червня 1969 року чеський астроном-емігрант Любош Когоутек назвав астероїд на честь Палаха «1834 Палах». У демократичній же Чехії (після Оксамитової революції) були відкриті пам’ятник і пам’ятна таблиця на його честь, а у день його самоспалення — 16 січня щороку відбуваються антитоталітарні демонстрації. Нині на місці самоспалення чеського студента в центрі Праги завжди лежать квіти, про нього пишуть матеріали у періодичних виданнях, присвячують книжки тощо. Ім’я Яна Палаха стало символом нескореності й боротьби з тоталітаризмом.

    І до, і після смерті Палаха були спроби вчинити самоспалення, протестуючи проти придушення Празької весни 1968 року. Так, 5 листопада 1968 року українець Василь Макух на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України і політики зросійщення та аґресії СРСР проти Чехословацької Соціалістичної Республіки, здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві. Загалом до квітня 1969 року ще 26 осіб здійснили спроби самоспалення, у такий спосіб протестуючи проти радянської інтервенції до суверенної Чехословаччини й придушення Празької весни 1968 року, семеро з них загинули. Один із них — Ян Заїц вчинив самогубство також на Вацлавській плащі через місяць після Яна Палаха.

Залишити відповідь до Володимир Лузан Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.