На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України 23 серпня в Україні відзначається державне свято – День Державного Прапора України.
Державний Прапор – один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.
Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Русі та Галицько-Волинського князівства.
Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 р. − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.
Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині 1848 року. Цього ж року за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
Уперше після Лютневої революції 1917 року синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.
Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 року − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.
У 1938−1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави.
За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки або потрапити до концтабору чи психлікарні.
Та все ж знаходилися відчайдухи, які не боялися ризикувати. Зокрема, 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КДБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення інституту Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.
26 квітня 1989 року у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 року у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою, а 3 квітня 1990 року − над Львівською міськрадою.
24 липня 1990 року у Києві блакитно-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.
24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради.
Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Впродовж історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапору. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.
Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
Джерело: «Історія України»