У світ вийшов №3 (195) газети «Отчий поріг».
FaceBook
Останні коментарі
- Анатолій Пінчук до Угода про довгострокове співробітництво та підтримку між Україною та Республікою Албанія
- Анатолій Пінчук до Молодим – дорога, досвідченим – пошана
- Наталія Тимошенко до Від Мізина до Балкан: зв’язок із рідною землею підтримую через Чернігівське земляцтво
- Володимир Лузан до Росіяни вміло маніпулюють професійними стандартами журналістики, щоб зловживати свободою слова
- Володимир Лузан до Від Мізина до Балкан: зв’язок із рідною землею підтримую через Чернігівське земляцтво
-
Недавні записи
- Влучання «шахедів» у будинки в Броварах та Глевасі – це дрони, які вироблені вже в Росії
- Сосницькому музею Олександра Довженка – 65 років!
- Трамп закликав Саудівську Аравію інвестувати трильйон доларів та знизити ціни на нафту
- Підрозділи ГУР зіграли значну роль під час оборони Києва, – Олександр Сирський
- «Володимир Путін не має права вето». Генсек Північноатлантичного альянсу пообіцяв не враховувати позицію Кремля щодо вступу України до НАТО
З увагою прочитав статтю «Збережемо для нащадків» (сторінка 11) про поїздку 7 лютого до Качанівки голови Ради Чернігівського земляцтва Віктора Ткаченко та виконавчого директора Тетяни Літошко. І зразу згадав статтю Василя Чепурного «Коли громада – великий чоловік, а не «капуста головата»…, надруковану 23. 01. 2018 р. в газеті «Голос України» http://www.golos.com.ua/article/298833 та передруковану на сайті Земляцтва. Особливо запам’ятався гострий, емоційний коментар Володимира Лузана до публікації на сайті http://chz.org.ua/koly-hromada-velykyj-cholovik-a-ne-kapusta-holovata/#more-9894 про необхідність негайно рятувати заповідник, розвивати туризм, створювати нові робочі місця… Як писали колись в радянських газетах – «лист покликав в дорогу» – покликав очільників області, вчених, меценатів, спонсорів. І ми вже маємо перший результат – прийнято рішення створити благодійний Фонд «Відродження Качанівки». Це дуже добре. Я вдячний авторам вищевказаних публікацій і радий, що їх небайдужа позиція приносить відчутну користь. Але скільки в нас на Чернігівщині таких пам’яток історії та культури, що гинуть, потребуючи негайної допомоги?