У світ вийшов №3 (195) газети «Отчий поріг».
FaceBook
Останні коментарі
- Володимир Лузан до «Краще пізно, ніж ніколи» / “Better late than never”
- Володимир Лузан до Україна зможе перейти в контрнаступ у 2025-му / Ukraine will be able to launch a counteroffensive in 2025
- Анатолій Пінчук до УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №17/2024
- Володимир Лузан до Чергова сумна звістка
- Володимир Лузан до Перемогли у битві за Київ, переможемо і у битві за Україну
-
Недавні записи
- Європа може бути міцною та справді мирною лише тоді, коли ніхто з європейців не залишається за бортом Європи
- Позиція прем‘єр-міністра демократичного уряду європейської країни / Stanowisko premiera demokratycznego rządu państwa europejskiego
- Найважливіші віхи сучасної історії Чехії / Nejvýznamnější milníky novodobé historie České republiky
- Карикатура та комікси – це мова, яку розуміють абсолютно всі / Caricature and comics are a language that absolutely everyone understands
- Добрий приклад для всіх противників російської агресії в Україні / A good example for all opponents of Russian aggression in Ukraine
З увагою прочитав статтю «Збережемо для нащадків» (сторінка 11) про поїздку 7 лютого до Качанівки голови Ради Чернігівського земляцтва Віктора Ткаченко та виконавчого директора Тетяни Літошко. І зразу згадав статтю Василя Чепурного «Коли громада – великий чоловік, а не «капуста головата»…, надруковану 23. 01. 2018 р. в газеті «Голос України» http://www.golos.com.ua/article/298833 та передруковану на сайті Земляцтва. Особливо запам’ятався гострий, емоційний коментар Володимира Лузана до публікації на сайті http://chz.org.ua/koly-hromada-velykyj-cholovik-a-ne-kapusta-holovata/#more-9894 про необхідність негайно рятувати заповідник, розвивати туризм, створювати нові робочі місця… Як писали колись в радянських газетах – «лист покликав в дорогу» – покликав очільників області, вчених, меценатів, спонсорів. І ми вже маємо перший результат – прийнято рішення створити благодійний Фонд «Відродження Качанівки». Це дуже добре. Я вдячний авторам вищевказаних публікацій і радий, що їх небайдужа позиція приносить відчутну користь. Але скільки в нас на Чернігівщині таких пам’яток історії та культури, що гинуть, потребуючи негайної допомоги?