Сьогодні ми вшановуємо жертв політичних репресій. Перше масове убивство українців було здійснено російськми більшовиками у місті Городня, після другого пришестя більшовиків наприкінці 1918-го, бойовиками Богунського полку під командуванням Миколи Щорса. Тоді, в перші дні січня 1919-го щорсівці розстріляли в Городні близько 80 чоловік.
Захопивши 10 січня 1919 року містечко Седнів, усе ті ж бійці Миколи Щорса порубали шашками кількох поранених українських вояків, які після бою сховалися в старій клуні. Ще близько десяти українців було порубано та затоптано кіньми перед клубом.
Ось як описує ці події городнянець Іван Ремболович:
«19 січня прийшла до Чернігова пані Ж., яка переказала, що Городню захопили большевики, що коменданта сотника Пашкевича розстріляли, що мою матір і сестру страшно побили москалі за те, що не хотіли видати мене в той час, коли мене вже в Городні не було. Захопивши Городню, москалі розстріляли сотника Михайла Ждановича, братів Миколу й Михайла Іванових, поручника Михайла Титова, полковника Римщу – військового начальника, полковника Тарасовича, диякона Ярошевського (батька помішника коменданта), священика Івана Самойловича із сином.
Про розстріл священика Самойловича та його сина подам трохи докладніше: священика Самойловича та його сина розстріляли москалі за те, що в неділю на службі Божій проголосив вічну пам’ять усім, що загинули під час бою. Довідавшись про смертний вирок на батька, син свящ. Самойловича – 16-літній хлопець – пішов до «черезвичайки» просити, щоб розстріляли його замість батька, який мусить утримувати велику родину.
– Розстріляти й це щеня, щоб не голодувало, – була відповідь большевицького комісара, і сина розстріляли разом із батьком.
Вього було розстріляно в Городні за 10 січня 1919 року 79 осіб».
І хоча радянська влада приховувала свій злочин, збереглися свідчення родичів жертв.
Так нещодавно мені родичі передали фото священника Івана Самойловича та його сина Федора, зі знаменитого старшинського роду.
На світлині, Федір Самойлович, поруч з ним його дівчина, а в нижньому ряду Катерина та Ніна Самойловичи, його рідні сестри. Світлина приблизно 1918 року, незадовго до смерті.
Серед інших розстріляли й офіцера Бориса Лук’яненка – дядька героя України Левка Лук’яненка.
Пам’ятаймо!
Олександр ЯСЕНЧУК
Читати також:
День пам’яті жертв політичних репресій
Прочитав правдиву статтю про репресії більшовиків у Городнянському районі. Але ж і в інших районах Чернігівщини було не краще! Ще в 2011 році Олександр ЯСЕНЧУК написав чудову статтю «Лівобережні повстанці Київщини і Чернігівщини: їх порівнювали з Махном» http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/28/28210/ — про отамана Ромашка, родом з села Ярославка Бобровицького району, села, де пройшло моє дитинство… Прочитайте!
Але в 2016 році виходить з друку книга «Ярославка від роду до роду», автор Василь Круглик. І що я там прочитав: «Наступив 1917 рік. Багато народів світу , а особливо росіяни і українці ще довго будуть згадувати і пам’ятати цей рік. Тому що бідні люди росіяни і українці давно чекали такого переломного періоду, який би покращив їхнє життя. І такий час прийшов. Саме цього року здійснилась Велика Жовтнева соціалістична революція. Скинуто царя. Від робітника до селянина почались зміни у покращенні їхнього становища».
Далі ще краще: «Зміцнення радянської влади на селі проходило у боротьбі з бандою Ромашка. Це була перша особа, яка найбільше чинила опір новоствореній владі. Демид Ромашка, як писали багато засобів масової інформації, людина груба, неосвічена, жорстока. Він організовує напади на село, насильно брав у свій загін молодь, чинив погроми, грабежі, вбивства….».
А може вже досить брехні, «товаріщі» колишні комуністи?
Давай напишемо правдиву історію рідного краю, доки її ще пам’ятають люди!