2 лютого виповнюється 175 років від дня народження видатного вченого-фізика Івана Павловича Пулюя (1845–1918). Іван Пулюй стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства – відкриття Х-променів.
Фотопортрет Івана Пулюя з його автографом
Уродженець Тернопільщини, громадянин Австро-Угорщини Іван Пулюй прислужився українській культурі. У 1869 році він долучився до перекладу Біблії українською мовою, який здійснював разом із українським істориком, письменником Пантелеймоном Кулішем. Перекладачі були переконані: народ, що має Біблію рідною мовою, не може бути знищений; мова, якою перекладена Біблія, – безсмертна. Внаслідок їхньої співпраці, у 1871 році у Відні послідовно вийшли друком чотири канонічні Євангелія. 1885 року в пожежі на хуторі Мотронівка біля Борзни на Чернігівщині згорів рукопис Старого Завіту в перекладі Пантелеймона Куліша. Але Куліш не встиг відновити переклад.
Продовження перекладу і видання Біблії взяли на себе український письменник Іван Нечуй-Левицький та Іван Пулюй. В 1903 році у Відні був виданий перший повний переклад Біблії українською мовою, який отримав неофіційну назву «Біблія Куліша».
Титульний аркуш Біблії з колекції Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського
В Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського зберігаються матеріали Івана Пулюя – світлини та епістолярна спадщина. Листи Івана Пулюя до Олександри Куліш (української письменниці Ганна Барвінок) датуються 1898–1905 роками. Після смерті Пантелеймона Куліша Іван Пулюй матеріально підтримував вдову письменника, допомагав порадами у виданні творів покійного.
Син Іван Пулюя – Олександр на руках у бабусі. 1901 рік
Іван Пулюй у шлюбі з німкенею Катериною Стозітською виховував трьох синів та трьох дочок. Цікаво, що з матір’ю діти спілкувалися німецькою, а з батьком – українською. Іван Пулюй виховував в них любов до України. Навіть під час літніх поїздок він наймав для дітей гувернантів, які знали українську мову.
Коштовною реліквією, яка зберігається в музеї, є срібний лавровий вінок з написом: «Пам’яти не забутого друга Куліша. Пулюй 1899». Іван Пулюй надіслав його Олександрі Куліш на могилу Куліша напередодні нового 1900 року в пам’ять 3-ої річниці з дня смерті письменника.
Зинаїда ПЕТЬКОВА, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського
Читайте також: