Скромна присвята великій Українці
Буває, на сто, чи й на тисячу літ,
Господь нам дає нагороду –
Із Божої ласки, приходять у світ
Титани, із кодом народу.
Їх мало. І стежка до Бога тісна –
Гріха віковічні завали.
Бесага з чужого плеча навісна
Перлини із душ повиймала!
Духовного мору «весела» пора,
Жлобів розцяцьковані тоги.
І розпач стікає на кінчик пера,
на кінчик пера золотого.
Як світло вернути отим, що в пітьмі,
Допоки навік не поснули?
І ходять пророчі рядки між людьми,
Щоб люди людське не забули!
А на манускриптах, нетлінних в віках,
Буває, що всупереч долі,
Лишає відбиток їх щедра рука
і промінь, що світить на волю.
Олександра САМАРЦЕВА
Читайте також:
Костенко Ліна Василівна — Вікіпедія
Ліна Костенко – біографія та цікаві факти про геніальну українку