Відійшов у вічність творець добра та книг про рідний край

З великим сумом повідомляємо, що 2 квітня на 84-му році життя, після тяжкої, тривалої хвороби, відійшов у вічність багаторічний керівник Корюківського відділення, почесний член Ради ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво» Василь Євдокимович Устименко – журналіст, краєзнавець, автор, співавтор і упорядник понад 20 книг з історії Чернігівського краю, один з фундаторів Служби спеціального фельд’єгерського зв’язку України, держслужбовець 2-го рангу, лауреат премій імені Михайла Коцюбинського та Дмитра Яворницького, народний посол України, дійсний член Товариства «Інтелект нації», генерал-майор внутрішньої служби України у відставці.

Народився Василь Устименко 18 січня 1937 року в селі Жукля Корюківського району.

За його спиною терниста дорога, пам’ятна незабутніми випробуваннями, і чи не найпершим із них було перебування у п’ятирічному віці разом із матір’ю, братом, сестрою та іншою ріднею у партизанських лісах. Ще в ті роки у Василя Євдокимовича починає формуватися твердий, цілеспрямований характер, в якому було вміння спілкуватися з людьми, доброзичливість.

Як здібного організатора його обирали до комсомольських і партійних органів. За партійними рішеннями він був направлений на службу в органи МВС, де займавсяся питаннями кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, а згодом очолив Урядовий військово-кур’єрський зв’язок в Україні.

З встановленням у 1991 році української незалежності з власної ініціативи створив в Україні фельд’єгерську службу та службу дипломатичних кур’єрів і їх очолив.

Після виходу на пенсію у віці 59 років Василю Євдокимовичу не вдалося відпочивати. Він призначається і успішно працював на посадах керівника Служби віце-прем’єр-міністра України з питань безпеки і надзвичайних ситуацій. Згодом очолює службу в.о. Прем’єр-міністра України.

З березня 1997 по березень 199 року він керівник апарату Національного бюро розслідувань. За два роки плідної діяльності апарату НБР у повній мірі була підготовлена матеріально-технічна база. Згідно штатного розпису вивчено та підготовлено до призначення на посади особовий склад. Вирішені інші необхідні процедурні питання.

Після того Василь Устименко очолює службу Міністра МНС України, де залишається на посадах впродовж майже семи років при різних керівниках.

За заслуги перед Україною нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, медалями, Почесною Грамотою Президії ВР УРСР, Почесною Грамотою ВР України.

Долаючи сходинки державної служби, Василь Євдокимович весь час відчував у собі потяг до творчої, літературної праці. Перші матеріали друкувалися в Корюківській, Менській районних газетах, а також обласних, республіканських газетах і журналах та особливо в земляцькому часописі «Отчий поріг». Та настав час випробувати свої сили в більш вагомому жанрі. Одна за одною з’являються книги документальної прози, зокрема: книга «Жукля» з історії рідного села на Чернігівщині; історичне дослідження «Зведи свій храм» про столітній три-престольний Святопокровський храм у селі Жукля з нагоди його столітнього ювілею; історико-дослідницька праця «Обов’язок. Звитяга. Честь» з історії Урядового військово-кур’єрського зв’язку та служби дипломатичних кур’єрів України з нагоди 20-ї річниці їх створення в державі; з історії Корюківської трагедії «У кожного своя правда. Істина одна. Корюківка: довічний біль»; літопис, в якому розглянуто не тільки життя шкільне, а й багато суттєвих проблем сучасності «Слово про вчителя».

Свої книги Василь Устименко презентував, безкоштовно вручаав жуклянам, їхнім нащадкам, які проживають за межами села, в інших весях, передавав до кожної бібліотеки сіл Корюківщини та райбібліотек Чернігівщини, друзям, бажаючим ближче пізнати Жуклю, її людей.

У Василя Євдокимовича жила щира синівська любов до Чернігівщини та України. Тому зовсім не випадково більше п’ятнадцяти років він очолював одне з найбільших відділень – Корюківське, більше шести років був заступником голови Ради Чернігівського земляцтва.

Серед славних справ корюківських земляків у столиці – придбання комп’ютерної техніки, спортивного інвентаря, гуманітарної допомоги (одяг, взуття, кухонний посуд та чимало інших речей), завезення книг до бібліотек Корюківки, Жуклі, Наумівки, Олександрівки, Верхолісся, Забарівки та інших населених пунктів.

Вагомою, пам’ятною справою Василя Устименка залишатиметься у пам’яті нинішнього та наступного поколінь корюківчан, жителів багатьох сіл району закладення в 2002-2005 роках 10-гектарного яблуневого саду у селі Наумівка, на землях господарства громади з чарівною назвою «Злагода».

У 2005–2006 роках були завезені та висаджені земляцькі яблуньки біля кожної школи району загальною площею п’ять гектарів. Земляцькими яблунями обрамлена територія будинку одиноких ветеранів у смт Холми, а також присадибні ділянки багатьох помешкань сіл Козилівки, Жуклі, Перелюба та інших.

Не можна не згадати ініціативу та активні дії Василя Устименка щодо лобіювання питання про будівництво у місті Корюківка приміщення середньої школи №4 на 500 місць. Постанова Уряду з цього питання була прийнята у середині травня 2004 року, а вже 1 вересня того ж року, за три з половиною місяці силами підрозділів МНС України школа була збудована, а учні почали навчальний рік у новозбудованому приміщенні.

Чимало зусиль Василь Євдокимович доклав і до того, щоб у Корюківці спорудити Меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами.

Можна ще і ще називати його добродійства. Він був активним членом редакційної ради часопису «Отчий поріг», співавтор, упорядник земляцьких щорічних книг-календарів у 2000–2005 роках.

Ми глибоко сумуємо з приводу того, що більше не буде поряд з нами надійного в усьому Василя Євдокимовича Устименка та висловлюємо найщиріші співчуття його рідним і близьким, всім землякам-корюківчанам. Вічна йому пам’ять!

Рада ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво»