Пам’ятаймо!

Саник Олег Володимирович

Народився 21 липня 1980 року в селі Поділ Срібнянського району.

Батько — інженер, мати — медична сестра. Родина переїхала в село Івківці Прилуцького району, що неподалік райцентру. Мати померла, коли Олегу було 15 років.

У 1997 році закінчив 11 класів Прилуцької середньої школи № 6 із золотою медаллю. З 1997 по 2000 рік навчався у Прилуцькому гідромеліоративному технікумі (нині – Прилуцький агротехнічний коледж), здобув фах газівника. У 2005 році заочно закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу.

До 2001 року працював в місті Прилуки у ПЗК ПАПК, з 2002 — у Будівельному управлінні № 1 АТ «Укргазбуд», Прилуцькій виховній колонії, у ТОВ «Агрокім». Щоб забезпечити сім’ю, брався за будь-яку роботу, їздив на заробітки у Дагестан — працював на газопроводі.

Під час російської збройної агресії проти України з 29 січня 2015 до 31 березня 2016 року проходив службу за частковою мобілізацією у складі 72 ОМБр, на різних посадах, воював у районі Волновахи. На початку 2017 повернувся до війська, — після підготовки у 169-му навчальному центрі «Десна»  31 січня 2017 року уклав контракт, з 2 лютого виконував завдання на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони в районі Авдіївки.

Солдат, командир бойової машини-командир механізованого відділення 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Загинув 12 квітня 2017 року в районі шахти «Бутівка» (Авдіївка, Донецька область).

Похований 14 квітня 2017 року в селі Поділ.

Указом Президента України № 138 від 22 травня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

21 серпня 2018 року нагороджений нагрудним знаком «Гідність та честь» (посмертно).

В пам’ять про Олега Саника 27 червня 2017 року на будівлі Прилуцького агротехнічного коледжу встановлена меморіальна дошка.

Джерело: Чернігівський історичний музей імені Василя Тарновського

Читайте також:

Саник Олег Володимирович — Вікіпедія

Саник Олег Володимирович – Книга пам’яті загиблих

Опубліковано у Вшанування пам'яті, Герої не вмирають | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.