«Заповідь сину» – поезія, яку ви вже, напевне, не раз бачили. Проте історія її появи заслуговує на окрему розповідь, після якої ви по-іншому оціните її та автора Ред’ярда Кіплінга. До слова, сьогодні 155 років від його дня народження.
Він став першим англійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури (і наймолодший лауреат). Письменник відомий насамперед своїми «дитячими» творами про Мауглі, допитливе слоненятко, Про кішку, що гуляла, як сама собі знала, про відважного мангуста Рікі-Тікі-Таві тощо. Поряд з тим він написав і низку серйозних творів та чудових поезій. Напевне, найвідомішою серед них є «Заповідь сину».
Саме з сином – Джеком – пов’язана найтрагічніша сторінка життя Кіплінга. Він загинув під час Першої світової, в 1915 році. Але позаяк Джек вважався зниклим безвісти, батько ще 4 роки розшукував його у німецькому полоні. Чотири роки. Довгі чотири роки марних надій та зусиль… Але не лише це мучило письменника – його з’їдало сумління та почуття провини, адже це саме він – відданий та дещо агресивний патріот, апологет британського імперіалізму, – власноруч писав прохання про найшвидшу відправку на фронт свого сина. Навіть задіяв свої зв’язки для прискорення процесу.
Він вважав, що його син має на власні очі побачити війну, відчути її. І Джек побачив. Власне, це було останнє, що він побачив у своєму житті.
Це був єдиний син Ред’ярда Кіплінга (улюблениця-донька померла в дитинстві).
Джека Кіплінга так і не знайшли. Офіційно загиблим його визнали в 1922 році. В 2007 році було знято фільм, присвячений цій історії, – «Мій хлопчик, Джек» (My Boy Jack) з Деніелом Редкліффом у головній ролі.
А тепер той самий вірш, до сина.
Переклад незабутнього Євгена Сверстюка:
Якщо
Як вистоїш, коли всі проти тебе –
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий – мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;
Як зможеш мріять –
в мрійництво не впасти,
І думать – не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати – і звести;
Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту – і програть,
А потім – все спочатку, і нікому
Про втрати й слова навіть не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло – лишилась
Одна лиш Воля – встоять в боротьбі;
Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою –
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти – Людина, сину мій.