Заповідь сину

«Заповідь сину» – поезія, яку ви вже, напевне, не раз бачили. Проте історія її появи заслуговує на окрему розповідь, після якої ви по-іншому оціните її та автора Ред’ярда Кіплінга. До слова, сьогодні 155 років від його дня народження.

Він став першим англійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури (і наймолодший лауреат). Письменник відомий насамперед своїми «дитячими» творами про Мауглі, допитливе слоненятко, Про кішку, що гуляла, як сама собі знала, про відважного мангуста Рікі-Тікі-Таві тощо. Поряд з тим він написав і низку серйозних творів та чудових поезій. Напевне, найвідомішою серед них є «Заповідь сину».

Саме з сином – Джеком – пов’язана найтрагічніша сторінка життя Кіплінга. Він загинув під час Першої світової, в 1915 році. Але позаяк Джек вважався зниклим безвісти, батько ще 4 роки розшукував його у німецькому полоні. Чотири роки. Довгі чотири роки марних надій та зусиль… Але не лише це мучило письменника – його з’їдало сумління та почуття провини, адже це саме він – відданий та дещо агресивний патріот, апологет британського імперіалізму, – власноруч писав прохання про найшвидшу відправку на фронт свого сина. Навіть задіяв свої зв’язки для прискорення процесу.

Він вважав, що його син має на власні очі побачити війну, відчути її. І Джек побачив. Власне, це було останнє, що він побачив у своєму житті.

Це був єдиний син Ред’ярда Кіплінга (улюблениця-донька померла в дитинстві).

Джека Кіплінга так і не знайшли. Офіційно загиблим його визнали в 1922 році. В 2007 році було знято фільм, присвячений цій історії, – «Мій хлопчик, Джек» (My Boy Jack) з Деніелом Редкліффом у головній ролі.

А тепер той самий вірш, до сина.

Переклад незабутнього Євгена Сверстюка:

Якщо

Як вистоїш, коли всі проти тебе –

Упали духом і тебе кленуть, і

Як всупереч усім ти віриш в себе,

А з їх невіри також візьмеш суть;

Якщо чекати зможеш ти невтомно,

Оббріханий – мовчати і пройти

Під поглядом ненависті, притому

Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять –

в мрійництво не впасти,

І думать – не творити думки культ,

Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,

Сприймеш як дим і вітер на віку;

Якщо стерпиш, як з правди твого слова

Пройдисвіт ставить пастку на простих,

Якщо впаде все, чим ти жив, і знову

Зумієш все почати – і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному

Поставить все на карту – і програть,

А потім – все спочатку, і нікому

Про втрати й слова навіть не сказать;

Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили

Служити ще, коли уже в тобі

Усе згоріло, вигасло – лишилась

Одна лиш Воля – встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою

І з Королем не втратиш простоти,

Якщо усі рахуються з тобою –

На відстані, яку відміриш ти;

Якщо ущерть наповниш біг хвилини

Снагою дум, енергією дій,

Тоді весь світ тобі належить, сину,

І більше: ти – Людина, сину мій.

Джерело: Кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Опубліковано у Інше. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.