Поранена земля волає,
Від стогну й болю завмирає.
Понищено усе, розбито,
Гинуть старі, дорослі й діти.
Снаряди, міни і могили,
В яких синів захоронили.
Покрита вирвами земля ….
Це «дружня поміч» із кремля.
Розбиті долі, вбита віра,
Що ти Росія наробила?
Слізьми і кров’ю заливаєш,
І це братерством називаєш?
«Братерство» нам таке не треба,
Почуйте, Вищі сили неба!
І як таких земля тримає?
Ні! Їм пробачення немає.
Чого їм ще не вистачало?
Все, що могли, уже забрали,
Все мало? Землю подавай,
Бо забажав так «Путін-цар»?
Та варто знать одне-єдине,
Не віддамо вам Україну!
Подавитесь, застрягне в горлі!
Ви злі, підступні й дуже хворі.
Не раз нас гнули і ламали,
Ми піднімались і вставали.
Вам нашу волю не зламати,
Кишка занадто тонкувата.
Чи ви забули? В Україні
Сини – герої духом сильні.
А силу духу не здолати,
Що з молоком дала нам мати.
Олександра ДЕМ’ЯНЕНКО
Це не вірш – це гімн Україні, волі та людській гідності. Я в захваті!