Вчора та й сьогодні ми всі радіємо звільненню Херсона, Берислава, Тягинки і всього херсонського правобережжя.
Але війна триває. Із Сеньківки, що на Чернігівщині, евакуювали останнього мешканця. Село на стику кордонів трьох держав непридатне до життя через постійні російські обстріли.
Я був у цьому селі – ні, не на щорічних тирловищах «дружби», а працюючи в районній газеті «Сільські новини». У ньому до Широкої війни жили щонайменше 50 селян. Тепер – пустка.
Із Грем’яча Новгород-Сіверського району евакуювали навіть коров’ячу ферму – півтисячі голів. І корів доводиться відвозити подалі від хворих на голову росіян, адже вони вже убили на Семенівщині спершу 18, а тоді 48 корів та коня, що паслися собі на лузі.
Учора обстріли Семенівської громади тривали до ранку. Не знаю як виживають мешканці, скажімо, Янжулівки за 3 км від кордону – я був у цьому селі колись із професором Петром Руденком…
Із Ладана Прилуцького району на Львівщину евакуйовано потужне підприємство «Пожмашина». А це втрата робочих місць і податків.
Війна – це не тільки битви. Це ще й обезлюднення території.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Фото надане городнянськими журналістами