15 червня на сцені Червоної зали Будинку кіно царював кобзар, лірник, філософ народної культури Василь Нечепа. Осередок Кіноспільнота обдарував глядачів зустріччю з ним, а потому і ще з одним співаком, знаменитим Василем Сліпаком, героєм документальної стрічки «Міф» (режисер Іван Ясній, Леонід Кантер).
Василь Нечепа виконав чимало пісень, органічно сплітаючи їх з історичними коментарями. Де йшлося і про своїх попередників, Олександра Корнієвського і Терентія Пархоменка (його побили під час концерту в Умані 1910 року жандарми, після чого він помер; через роки практично те саме станеться з Василем Симоненком), і про традицію чернігівського кобзарства. Кобзарі, як відомо, були здебільшого сліпі, презентанти «країни незрячих», відтак їхню мову не завжди могли розуміти зрячі.
А ще – і це я уперше зрозумів опісля коментарів Нечепи – кобзарі та лірники несли в собі воєнний епос. У часи, коли війни майже постійно падали на українську людність, кобзарі поєднували в собі поета і воїна, захисника. Чи ж випадково, що їх завжди прагули нищити у Російській імперії – чи не найзаповзятливіш у 1930-ті, коли вирішили повернути Україну і українців на те місце, де вони знаходились від кінця ХУІІІ століття…
У цьому контексті зрозумілішим є життєвий подвиг співака Василя Сліпака (1974-2016), який із початком війни ерефії проти України пішов у військо (з паризької оперної сцени) і загинув 2016 року неподалік Бахмута (так). У фільмі деякі колеги висловлюють нерозуміння його вчинку: носій унікального голосу і підставив голову під кулі рашистських снайперів… Та не міг він інакше, бо генотип такий, соціокультурний: співець не веселить, не розважає, він народ свій боронить. І піснею, і музикою, і рушницею козацькою…
Кобзар завжди на війні, то ж так само не дивно, що і Василь Нечепа раз по раз висувається на позиції, поближче до фронтових окопів.
Ну, а для мене у пана Василя був ще один дарунок – яйце страуса (на фото вручає його). Він і страусами займається, уявіть собі…
Сергій ТРИМБАЧ
Фото: Олени КІРІЧЕНКО-ПОВОЛОЦЬКОІ