На нашому сайті в публікації під заголовком «На Семенівщині хочуть повернути ім’я школі» від 21 березня повідомлялося про необхідність повернення Жадівській ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Тараса Григоровича Шевченка.
Процес вирішення даного питання начебто запущений у роботу. Адже 24 березня 2015 року відбулося засідання педагогічної ради Жадівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, на якому прийняте відповідне рішення, а на сайті школи http://zhadovskazosh.at.ua/ розміщене «Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення щодо присвоєння Жадівській ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Т.Г. Шевченка». З цього повідомлення, наприклад, видно, що громадське обговорення буде тривати з 31 березня до 1 червня 2015 року на сайті школи. Оприлюднення результатів відбудеться у травні поточного року на сайтах школи на райвідділу освіти Семенівської райдержадміністрації.
Тим часом, на допомогу органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, Український інститут національної пам’яті (УІНП) підготував список окремих осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів і політичних репресій, чиїми іменами названі вулиці в Україні. Головний результат проведеної УІНП роботи – це постале запитання: «Які назви вулиць мають зникнути з мапи України?»
До списку включено короткі біографічні дані та інформацію про антиукраїнську діяльність 57 партійних і військових діячів СРСР. Як зазначає УІНП цей список не є вичерпним. Дослідження антиукраїнської діяльності конкретних діячів комуністичного режиму триватиме.
У тому списку є й наші земляки:
«Віталій Маркович Примаков (1897–1937)
Воєначальник, брав участь у знищенні українського національного руху.
Народився у Семенівці в сім’ї вчителя. З 1914 року член РСДРП(б). У 1915 року за більшовицьку агітацію у військах Чернігівського гарнізону засуджений до заслання у Сибір. Повернувшись, з травня 1917 року член Київського комітету РСДРП(б). Брав участь у Жовтневому перевороті в Петрограді, член ВЦВК другого скликання. В січні 1918 року за дорученням більшовицького керівництва сформував у Харкові перший полк Червоного козацтва України, командував його підрозділами у боях проти Армії Української Народної Республіки, денікінців, врангельців, загонів Нестора Махна та польських військ під час польсько-радянської війни 1920 року. В 1924–1925 роках – начальник Вищої кавалерійської школи в Ленінграді. У 1925–1926 роках був таємним військовим радником при національній армії Китаю (Калганська група військ). У 1927–1930 роках – воєнний аташе в Афганістані та Японії. В 1931–1933 роках командир корпусу, 1933–1935 роках – заступник командувача Північно-Кавказького військового округу, заступник інспектора вищих військових учбових закладів. З 1935 року призначений заступником командуючого Ленінградського військового округу.
В червні 1937 року заарештований. Засуджений до смертної кари. Розстріляний.
Микола Олександрович Щорс (1895-1919)
Активний учасник знищення українського національного руху у 1918–1919 роках, його підлеглі жорстоко знущалися над полоненими та творили насильства над мирним населенням.
Народився у місті Сновськ (тепер Щорс). Учасник Першої світової війни. З 1918 року член РСДРП(б). У лютому 1918 року очолив червоногвардійський загін на Чернігівщині. Згодом брав участь у формуванні військових підрозділів у Самарській та Симбірській губерніях Росії. У вересні 1918 року командир Богунського полку, сформованого ним із розрізнених партизанських загонів у нейтральній зоні. У жовтні 1918 року очолив бригаду 1-ї Української радянської дивізії, сформованої, в основному, з полків ВЧК, угорських інтернаціоналістів, поволзьких татар тощо. На початку 1919 року, після захоплення більшовиками Києва, Щорс був призначений комендантом міста. З березня 1919 року командир 1-ї Уманської радянської дивізії. У серпні призначений командиром 44-ї Таращанської стрілецької дивізії 12-ї армії, що вела бої з Львівською бригадою УГА.
Убитий на позиціях одного з підрозділів дивізії під Білошицею неподалік Коростеня комісаром армійського штабу за згодою командування і реввійськради 12-ї армії».
Цей список включений у методичний збірник «Як перейменувати вулицю. Правові засади перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території населених пунктів».
Як відомо, Менська міська рада Чернігівщини вже працює над питанням перейменування вулиць міста Мени. Зокрема, з’явилася пропозиція про перейменування вулиці Урицького на вулицю Дмитра Панасовича Калібаби (1925-2005) – відомого краєзнавця Менщини, який все своє життя присвятив збереженню культурно – історичної спадщини Чернігівщини.
Це дуже добрий почин!
Олексій ОРЄХОВИЧ, заступник голови Ради земляцтва