Вважається, що весна – це пора пробудження всього навколишнього від сну, пора розквіту, народження нового життя. Тому, щоб гарно зустріти та задобрити цю пору року, в учбових закладах Сосниччини проводяться різноманітні виховні заходи. Наприклад, у Великоустівській ЗОШ І-ІІІ ступенів пройшло ряд заходів з циклу народознавства.
Цікавою була зустріч з Ніною Тимофіївною Василенко – талановитою поеткою з села Високе Борзнянського району, членом літературно-мистецького об’єднання «Убідь», давнім і дорогим другом шкільного колективу школи, автором шести поетичних збірок, наставником і вчителем наших вчителів – Валентини Мовчан та Віктора Кравченка.
Її нові твори про красу навколишньої природи, відчуття душі, а також про нинішній стан у країні слухали не лише учні та вчителі школи, а й гості – учасники антитерористичної операції на сході України – професійні військові-наші випускники Юрій Потійко і Євгеній Кузьменко.
Весна цього року прийшла до нас з присмаком гіркоти. Нинішній стан на українському Донбасі викликає занепокоєння у кожного.
Максим Тадейович Рильський, 120-річчя від дня народження якого нещодавно відзначалося, закликав:
«Слухай, дивись, учись,
Будь сьогоденним!»
Та разом з тим він застерігав:
«Знай, що в світі найтяжче – це
Серце носити студене.
Краще вже хай шалене, повите
У ніжність і гнів».
А тому кожен, хто любить свою Вітчизну, намагається вкласти особисто хоч якусь часточку у збереження миру не тільки в Україні, а й на планеті Земля. Хто поетичним словом, так як Ніна Василенко або ж як учень 5 класу Богдан Коротич у своєму вірші «Надія на мир»:
«Весна прийшла,
Надію на мир принесла.
Війна вже всім мішає,
Бо багато людей страждає.
А через що?!
Та через те, що війна вже настає.
Жителі на мир чекають,
Хай війна та пропаде.
І хай сонечко із-за хмарок вийде
Й заспіває нам пісні
Про мир на нашій рідній землі».
Інший відображає свою думку малюнком. Таким, наприклад, як маленька другокласниця Оля Гришкінас, присвятивши його своєму таткові, що нині перебуває в зоні проведення АТО.
Великим прикладом для учнів школи є її випускники Юрій Потійко і Євгеній Кузьменко, які ризикуючи найдорожчим, що є у людини – своїм життям, стали на захист неньки України.
З особливою цікавістю та гордістю слухали діти розповідь цих дорогих гостей. Багато було поставлено їм запитань. А на завершення з вуст воїнів прозвучали гарні побажання.
Простора наша Вітчизна-мати. Щедро й ошатно, як багату наречену, увібрала природа наш рідний край. Зеленим вінком заквітчала його чоло, золотом степів виткала заполоч одягу, прикрасила його голубими стрічками рік, сріблястими плесами озер, самоцвітами гірських вершин, а до ніг простелила смарагдовий килим морських хвиль.
А доля її схожа з долею «чайки, чаєчки-небоги, що вивела чаєнят при битій дорозі».
Не випадково Ліна Костенко зазначала, що «поети – біографи народу, а в нього біографія тяжка».
Учитель музики Алла Коротич проспівала «Мамину пісню» і подарувала всім по букетику перших посланців весни – білих, кольору миру, підсніжників.
Хвилиною мовчання вшанували всіх загиблих героїв у кривавих подіях на українському Донбасі, а Ніна Василенко на прощання продекламувала власний твір «На все найкраще».
Учні подарували гостям живі квіти. А організатор цього заходу – гідний представник Сосницького відділення столичного Чернігівського земляцтва, вчитель української мови та літератури, шкільний бібліотекар, керівник літературно-краєзнавчого гуртка Валентина Мовчан звернулась до нас, юного підростаючого покоління з такими словами: «Хто ж, як не ви будете заповнювати нові сторінки історії нашої Вітчизни. Тож не будьте сторонніми пожильцями, квартирантами на отчій землі, безбатченками, а станьте національно свідомими, вірними патріотами нашої України. Любіть її, милуйтеся її природою, оспівуйте її в своїх творах і трудових подвигах лише під мирним небом, бо, як говорив Максим Рильський, «пісня і праця – великі дві сили» і «той, хто любить паростки кленові, хто діброви молоді ростить, сам достоїн вічної любові, бо живе й працює для століть». Вона також побажала нам всім мирної весни.
З усього почутого та побаченого учні зрозуміли, що «героями не народжуються, а стають».
Потім Ніна Василенко разом з Валентиною Мовчан та учнями школи відвідали місце Великоустівської трагедії, що трапилася 4 лютого 1943 року, і поклали квіти до Меморіалу скорботної матері.
Максим ІВАНИЦЬКИЙ, Великоустівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Сосницького району