Летять у небі журавлі,
На мові на своїй курличуть.
Інстинкт до рідної землі
Їх навесні у край наш кличе.
Якби не сніг і холоди…
З моїх очей сльоза скотилась.
Людину тягне теж туди,
Де виросла і народилась.
Ці рядки написав колись поет-самородок із Лукашівки Чернігівського району Михайло Ребенок, наче відчувши звуки ностальгії, що бринить у душі кожного, хто знайшов своє місце в цьому світі, став заможним чи відомим, але проживає далеко від отчого порогу. Адже кияни, чия пуповина закопана на Чернігівщині, згуртувалися у солідну організацію – Товариство «Чернігівське земляцтво» у місті Києві, котра має кілька напрямків діяльності. Один із основних – краєзнавчий. Великі здобутки пошуковців місцевої історії й посприяли тому, щоб земляки відсвяткували 70-ту річницю Перемоги саме у Чернігівському районі.
Делегація, яку очолив голова Ради Товариства Віктор Ткаченко, побувала в Іванівці, Лукашівці, Анисові. До складу делегації увійшли: Тетяна Літошко – виконавчий директор земляцтва, Микола Компанець – голова Чернігівського відділення, Сергій Кудін – голова ветеранського об’єднання, Валерій Демченко – голова молодіжного об’єднання, Андрій Жинський і Анатолій Коваль – заступники голови Чернігівського відділення, Олексій Єршов, Микола Ногач та інші активісти Чернігівського відділення земляцтва. Тут їх зустріли голова Чернігівської районної ради Анатолій Дуденко, голова районної краєзнавчої організації Андрій Курданов, активісти Чернігівського району, депутати райради.
Святкування в кожному з цих сіл вирізнялося чимось особливим. А винятковим було те, що в обох громадах на кілька безіменних солдатів стало менше.
Лише чотири прізвища воїнів, які у 1941 та 1943 роках загинули у боях за село були викарбувані на пам’ятнику, що височіє над самою київською трасою в Іванівці. Дякуючи краєзнавцям, пошуковцям, узагальненій базі даних «Меморіал» і книгам Володимира Драгунова було встановлено, що тут поховано 41-го (!) воїна тієї війни. Їхні імена, викарбувані на гранітних табличках, відтепер може прочитати кожен. Біля пам’ятника відбувся короткий захід за участі сільського голови Олени Швидкої, депутата райради Михайла Артюха, учнів Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, де триває велика пошукова робота. Директорка Ольга Лазаренко, історик за фахом, розповіла унікальні факти, зібрані від старожилів села, які згадували наступ ворога й часи окупації. Місточок через покоління перекинув син захисника Батьківщини 2014-2015 років – Костя Кирієнко, який продекламував вірш.
Незабутнім став мітинг у Лукашівці. Й не лише через те, що на безіменній могилі встановлено табличку з іменами загиблих, а й тим, що на місце упокоєння свого батька й діда – Петра Романовича Божка – приїхали його донька Олександра Грицай та онуки, які живуть у селі Атюша Коропського району.
– Не пам’ятаю його, мені лише чотири роки було, – каже заплакана жінка, й додає, хитаючи головою: – Оце вперше приїхали …
Учасники мітингу поклали квіти до пам’ятників, разом із настоятелем місцевої церкви помолилися за воїнів, полеглих за Батьківщину. Сільський голова Тетяна Куча та гості привітали громаду зі святом. А слова голови районної краєзнавчої організації Андрія Курданова до сліз розчулили одного з присутніх, коли прозвучало ім’я його батька, військовослужбовця, який загинув на фронтах Другої світової війни. Чи ж можна сумніватися в тому, що без українців ота війна була б виграна, риторично запитував головний краєзнавець району. Для громади він зробив незабутній подарунок – передав уточнені дані про земляків, які воювали на фронтах Другої світової війни, які можуть стати основою наступних досліджень.
Справжнім районним святом можна назвати урочистості в Анисові, де організатори підготували чудовий захід. Приємно, що участь у них брав і учасник бойових дій, добрий товариш «Нашого краю», голова Анисівської ветеранської організації Іван Андрієнко. Прибув і голова районної державної адміністрації Віктор Корж.
Кожен трудовий колектив села долучився до великого дійства, зокрема, учасники художньої самодіяльності виступили у складі зведеного хору, поєднавшись із селом Бакланова Муравейка. На сільському стадіоні йшли змагання з футболу – особлива гордість голови райради, який також був і найактивнішим уболівальником. Варто також відмітити школярів, не без гордості сказав директор Михайло Кудрик про свій заклад – «найпатріотичніша школа в районі».
Великим патріотизмом була пронизана кожна хвилина свята. Незабутнє враження на гостей справило те, як учні співали Державний гімн України. Не під фонограму, а вживу, поклавши руку на своє маленьке сердечко. Цей патріотизм і відмітив Віктор Ткаченко у своєму виступі.
Тетяна Літошко вручила почесні грамоти та пам’ятні подарунки ветеранам кожної громади.
Фінальним акордом свята стала солдатська каша та воєнна пісня, що звучала над Анисовом аж до вечора.
Наталка СОЛОДАШКО