На цьогорічний Троїцький ярмарок делегація Чернігівського земляцтва в місті Києві, очолювана головою Менського відділення, поетом – етнологом Миколою Ткачем, до Мени поїхала завдячуючи підтримці земляків – Олексія Калинського та Петра Пархоменка.
До делегації увійшли: вихідці з Менського району – заслужений лікар України Олександр Вахненко (Мена), народний художник України Анатолій Гайдамака (Волосківці), гуморист-сатирик – Григорій Гайовий (Степанівка), заслужена артистка України Марія Кочур (Феськівка), фармацевт Галина Приходько (Синявка), перекладач іноземних мов Ольга Мількович, а також голова Щорського відділення земляцтва – Лариса Моцар.
Прямуючи до Мени, делегація зупинилися на Валу в Чернігові, де біля Бориса – Глібського собору та пам’ятника Степану Мазепі Микола Ткач привітав присутніх іменинників з Днем народження, вручивши пам’ятні подарунки.
Мена – місто не тільки етнічне та культурно-релігійне, а і з давніх-давен вважалося торговельно-обмінним центром Сіверщини. Приємно відзначити, що теперішнє керівництво району з повагою відноситься до історії та традицій свого краю і цьому є підтвердження 13-й Троїцький ярмарок, який розташовувався на центральній площі міста і, прилеглому до неї, парку. Спозаранку звідусіль з’їхалися: промисловці, майстри, виставили свій товар на продаж підприємці, ремісники. На вітру майоріли вишиті сорочки, рушники, вінки, різноманітні оздоби та прикраси в народному українському стилі. Ярмарок проводився під гаслом: «Єднаймося,брати мої!»
Десята година ранку. Фольклорний колектив села Локнисте відкриває Троїцький ярмарок, це право вони заслужили за збереження старовинних українських обрядових пісень, фольклору. Продовжили урочисте відкриття ярмарку господарі-керівники району: голова районної державної адміністрації Олександр Мисник, голова районної ради – Володимир Невжинський, міський голова Федір Фесюн. На їх запрошення на ярмарок завітали представники з області та районних центрів Чернігівщини.
Земляки з Київа приїхали не з пустими руками. Вони привезли матеріали про Григорія Кочура для місцевого музею та біля 200 книг, серед яких книга покійного земляка Віталія Селеха «Збудуй ковчег долі». Книги передала його дружина Жанна Селех, яка особливо просила передати їх до села Городище, звідки родом Віталій Феофілович. Земляки почесну місію виконали, про це свідчить світлина де городищенці прийняли з рук делегатів подарунок для сільської бібліотеки.
Прозвучали слова вітання, відбулося вручення короваю від земляка-макошинця В’ячеслава Куниці і «Рогу Достатку» від представників Городнянщини.
В цей час розпочалась хода обрядового дійства, кращих спортсменів району, учасників конкурсів: «Парад вишиванок», «Конкурс вінків». Виставка-інсталяція для любительських фотосесій «Я люблю Мену», «Мена: стародавня і сучасна», «Природа та визначні місця Менщини», «Молодь Менщини», «Діти Менщини». Спортивні ігри, конкурси, розваги. Виставки робіт дитячої та юнацької творчості, конкурси: «Найкраща садиба» та «Конкурс вареників». Після чого відбулося нагородження переможців, а від спонсора – Вячеслава Куниці дітям вручили заохочувальні призи: солодощі, канцтовари та usb-флешки.
Гості ярмарку розгубились… Куди спочатку піти: куштувати вареники, оглядати садиби чи їсти смачний «Куліш від мера»? Ніхто не залишився байдужим до смаженого на вертелі кабана. Всіх приваблював запах цього делікатесу.
Кульмінацією заходу став розіграш лотереї від громадської організації «Менська сотня», благодійний збір коштів на потреби бійцям, які воюють на сході України. Були розіграні лоти страхових полісів від регіональних страхових компаній, безкоштовне право на відвідування салонів краси і перукарень, а також знаряддя сільськогосподарської праці та двійко маленьких поросят.
Ярмарок підійшов до завершення і ми вирушили до Києва. По дорозі додому завітали до садиби народного художника України Анатолія Гайдамаки в селі Величківка, де набрали солодкої води з криниці. Побували в садку та в батьківській хаті нашого видатного архітектора, тут пройшло його дитинство і юність.
В моїй душі зазвучали слова Ліни Костенко:
Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра – казкою казок.
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить – як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.
Лариса НИШ
Фотокор: Юрій ХРОМУШИН, заслужений журналіст України
Одного разу мені пощастило побувати на цьому казковому, величному дійстві, що зветься “Троїцький ярмарок”. І залишила ця подія в моїй душі добрий незгладимий слід. З того часу, декілька років поспіль, намагаюсь, якщо не побувати, то хоча б відшукати в інтернеті, почитати, подивитись фото та відео про це яскраве видовище. Ось і цьго року я немов знову пройшла по рідній менській землі. Почула разом з рідними та земляками знайомі з дитинства пісні, які співали ще мої бабусі та прабабусі. Згадала, які ж смачні страви готувала колись бабуся. І на душі стало тепло, і водночас, якось тривожно.
Хочу подякувати організаторам цього заходу та нашим землякам, які доносять до нас інформацію про такі яскраві події з нашого рідного краю. До нас, пересічних громадян, що народились і виросли на цій щедрій, співучій, квітучій землі.
Великий вам уклін.
“Щасливий той, хто п’є рідну воду і не сумує за нею”, зазначав наш геніальний земляк Олександр Довженко. І я був щасливий, попивши з родинної криниці Анатолія Гайдамаки. І душа моя вигукнула, як у тій народній казці: “Такої води я ще не пив ніколи”. Я ніби справді став чути мови трав і дерев, співи пташок – став розуміти голос рідної землі. То справді була мить щастя.