У світ вийшов №10 (166) газети «Отчий поріг».
Прикро, але в номері відсутня згадка про державне свято – День захисника України. Цю помилку помітив не один читач, щойно прочитавши все від початку до кінця.
Як відомо, 2014 року в українському суспільстві у результаті реакції на збройну агресію Російської Федерації підсилилися проєвропейські тенденції – відмови від радянських символів і свят, зокрема, від Дня захисника Вітчизни, що відзначалося 23 лютого.
У своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року Президент України Петро Порошенко зарікся святкувати день захисника вітчизни за календарем сусідів. Він, наприклад, відзначив: «…В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!»
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович мотивував вибір дати 14 жовтня для Дня захисника України історичною традицією вшанування українського війська на Покрову. Також 14 жовтня традиційно відзначається як день створення Української повстанської армії – військово-політичної формації українського визвольного руху.
Свято встановлено Указом Президента України від 14 жовтня 2014 року №806/2014 «Про День захисника України» з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.
5 березня 2015 року Верховна Рада України ухвалила за основу та в цілому президентський законопроект, яким пропонувалося зробити вихідним днем День захисника України 14 жовтня, й таким чином остаточно поховала свято 23 лютого http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/238-19/paran5#n5.
10 жовтня 2015 року Президент України Петро Порошенко під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників антитерористичної операції зазначив, що саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність і суверенітет України у війні з російським агресором.
Він наголосив, що захист Вітчизни став справою всіх українців, тому День захисника України, який визначено вихідним днем, має стати всенародним святом, таким же значимим як Різдво, Великдень чи День незалежності.
Саме під гаслом – «Сила нескорених» – українці вперше відзначали свято Дня захисника України 14 жовтня.
А тому, скоріш за все, в наступному, одинадцятому, номері будуть матеріали не тільки про участь земляків-чернігівців у відзначенні Дня захисника України, а й про самих захисників.
Адже 27 жовтня виповнюється 50 років від дня народження Олега Івановича Міхнюка — українського військовика та громадського діяча, ветерана війни в Афганістані, заступника голови Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалера численних орденів та медалей, активіста Революції Гідності, учасника війни на сході України, повного кавалера ордена «За мужність», Героя України, який упродовж багатьох років був активним членом земляцтва та його ветеранського об’єднання, а загинув 20 серпня 2014 року під час бойових дій за містечко Новосвітлівка на трасі Краснодон-Луганськ.
«За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Олег Міхнюк 21 серпня поточного року був посмертно удостоєний звання Герой України.
«Стати на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, бути вірним військовій присязі», – саме так Олег Іванович неодноразово закликав земляків.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Шкода коли в такій газеті, що педставляє потужну громадську організацію, тряпляються свідомо чи ні подібні помилки. Це свідчить про позицію газети. Я особисто з цією позицією не згоден. І я маю на це право. Державне свято хоче хтось чи не хоче, але як громодянин мусить відзначати. В іншому випадку виникає багато не зручних запитань. І на ці запитання треба буде дати відповідь. Цього не уникнути. Виправляти помилки ніколи не пізно. Я це робив не один раз, але для цього треба мати бажання, прагнення зрозуміти ситуацію, почути іншу думку, інколи переконати самого себе, переступити через себе, а не через іншого. Все, що буде надруковано в черговому номері з нагоди Дня захистника України, та ще чи буде надруковано, для мене має другорядне значення. Це не просто “помилка”, це значно більше.
Завжди із задоволенням читаю “Отчий поріг”. Адже це єдина земляцька газета в Україні. Було б краще, якби вона виходила щотижня. Тоді, можливо, не довелось говорити на такі теми, як ця. Однак, щоб було так, треба й всім членам земляцтва проявляти свою активність, а не тільки його активістам.