З 50-х років ХХ століття у селах Чернігівського району почали встановлювати пам’ятники загиблим воїнам-односельцям на фронтах Другої світової війни. Їх урочисто відкривали в центрі сіл чи неподалік адміністративних будівель. Викарбувані прізвища земляків на меморіальних дошках – це своєрідне повернення до рідного краю загиблих батьків, синів і дочок, нагадування про людські долі, які згасли у вирії воєнних років.
Минають роки і до пам’ятних місць продовжують приходити люди та молоде покоління сельчан. Однак все менше стає тих, хто прочитавши прізвища на пам’ятнику, зможе розповісти про загиблого земляка. Постає питання і про те: чи можна збільшити інформацію з відкритих архівних документів, доповнюючи існуючий перелік прізвищ на меморіальних дошках пам’ятників?
Варіант відповіді на поставлене часом питання знайдено – у центрі села Киїнка встановлений пам’ятник-книга. Будь-хто від сьогодні може підійти до пам’ятника загиблим односельцям і переглянути сторінки меморіальної Книги Пам’яті, де можна дізнатися більше інформації про загиблі людські долі, про бойові нагороди. Звичайно, що для цього необхідно було опрацювати архівні матеріали, одержати підтримку громади та сільської ради для встановлення цього пам’ятника.
Ми використовуємо для промов багато традиційних гасел про пам’ять, але реалізація цього краєзнавчого проекту, за підтримки небайдужих представників Киїнської сільської громади, більш дієва справа за будь-які гарні слова.
Андрій КУРДАНОВ