У всьому світі цього дня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто помер або смертельно хворий, розповідають про масштаби трагедії. Україна займає одне з перших місць в Європі за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Кількість українців, які живуть з ВІЛ/ СНІДом, сягає понад ста тисяч осіб, серед них більше десяти тисяч – діти. Щодня ВІЛ-інфекція вражає близько сорока громадян країни, вісім вмирають від СНІДу. Всесвітня організація охорони здоров’я визнала Україну лідером щодо ефективного виконання заходів, спрямованих на боротьбу з підступною, страшною недугою. Реалізація цієї програми знаходиться під особистим контролем Президента України.
Сьогодні наш співрозмовник – головний лікар Чернігівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом, депутат обласної ради, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент Микола Петрович Дейкун.
– Миколо Петровичу, отже, виповнилося вже десять років роботи медичному закладу, який успішно працює під вашим керівництвом.
– Наш центр розпочав свою діяльність із грудня 2005 року, згідно з рішенням обласної ради та наказу управління охорони здоров’я облдержадміністрації. Спочатку заклад мав невеличкі приміщення на базі обласного наркологічного диспансеру, де розташовувалися кабінет лікарів, кабінет «Довіра» та адміністративно-господарська частина. У перший рік працювало 16 осіб, зокрема 6 лікарів та 2 медсестри. У 2006-му нам передали окрему двоповерхову будівлю, де (після проведеного капітального ремонту, з 2007 року) були розміщені амбулаторно-поліклінічне відділення, відділ профілактичної, організаційно-методичної роботи та епідеміологічного моніторингу й лабораторія діагностики ВІЛ-інфекції.
Вагомий внесок у створення нашого закладу зробили головний лікар обласного наркологічного диспансеру Петро Михайлович Седень та головний лікар обласної психоневрологічної лікарні Володимир Іванович Ященко, котрі знайшли можливість передати приміщення для розташування обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.
– Як відомо, ви тоді очолювали обласне управління охорони здоров’я й теж дуже допомогли.
– Так, робили все можливе для відкриття такого медичного закладу в Чернігові, адже це – дуже важливо! Але визначна роль у становленні центру та формуванні колективу професіоналів належить першому головному лікарю ОЦПБ зі СНІДом Володимиру Антоновичу Гончаренку, який успішно очолював заклад до 2009 року. З моменту відкриття центру він став координатором дій між урядовими та неурядовими організаціями області з питань профілактики ВІЛ-інфекції. Надавалася організаційно-методична допомога лікувально-профілактичним закладам Чернігівщини з актуальних питань протидії ВІЛ/СНІДу, кваліфікована медична допомога ВІЛ-інфікованим; проводилося консультування й тестування населення на ВІЛ, значна увага приділялася санітарно-освітній роботі.
– У 2009-му обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом очолили ви. Що вдалося зробити за цей час?
– Покращилася матеріально-технічна база, зріс кадровий потенціал, розширилися структурні підрозділи закладу. Так, із січня 2010 року був створений і функціонує Центр моніторингу та оцінки з виконання програмних заходів протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу (Центр МіО). За час його роботи вдалося сформувати систему моніторингу та оцінки ефективності заходів протидії ВІЛ/СНІДу на Чернігівщини. Нині здійснюється систематичне, комплексне відстеження процесу та результатів реалізації заходів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, визначення їх ефективності; забезпечення достовірності, об’єктивності та цілісності інформації, її адекватності завданням загальнодержавної та обласної цільової соціальної програми протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Фахівці Центру МіО підготували цільову соціальну програму протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в Чернігівській області на 2015-2018 роки, затверджену рішенням обласної ради 10 вересня 2015 року.
З січня 2014-го до складу нашого закладу увійшла централізована імунологічна лабораторія. Були створені та працюють 5 мультидисциплінарних команд, медична рада, відкриті сайти АРТ на базі кабінетів «Довіра» Прилуцької ЦМЛ та Козелецької ЦРЛ. Запроваджено щорічний випуск інформаційного бюлетеня «ВІЛ-інфекція у Чернігівській області» та щоквартальну практику проведення прес-конференцій і брифінгів з актуальних питань протидії епідемії ВІЛ/СНІДу.
– Торік закладу присвоєно статус «Чиста лікарня – безпечна для пацієнта».
– Так. Протягом 2009 – 2010 років заклад було повністю комп’ютеризовано та забезпечено вихід в Інтернет; у подальшому техніка оновлювалася (зараз маємо 25 одиниць). З 2010-го стабільно функціонує веб-сайт Чернігівського ОЦПБ зі СНІДом (http://spidcentr.com.ua/index.htm), де розміщена інформація про наш заклад, напрямки роботи, поточна діяльність, епідеміологічна ситуація, виконання програмних заходів та інше. Інформація постійно оновлюється.
– Із розширенням функцій закладу було збільшено і кадровий потенціал?
– Звичайно, до 90 працівників, із них 20 лікарів, 6 біологів, 18 лаборантів, 11 середніх медичних працівників, 2 психологи, 3 соціальні працівники. 8 лікарів та 4 середніх медичних працівників мають вищу кваліфікаційну категорію. Наш обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом – це спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, який надає інтегровані послуги: кваліфіковану спеціалізовану медичну, психологічну, соціальну допомогу ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД і їх оточенню; а також організовує заходи, спрямовані на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу серед населення області. Мета діяльності нашого центру – реалізація державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, організація виявлення ВІЛ-інфікованих та надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД інтегрованої допомоги; надання організаційно-методичної допомоги урядовим та неурядовим ВІЛ-сервісним організаціям області з питань протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Нині заклад має сучасну матеріально-технічну базу, приміщення капітально відремонтовані, укомплектовані відповідною оргтехнікою та лабораторним обладнанням.
– Ви співробітничаєте з урядовими, громадськими організаціями, що займаються проблемою ВІЛ/СНІДу?
– Так. Укладено 24 договорів про співпрацю (18 з урядовими та 6 із неурядовими організаціями). В області забезпечений широкий доступ населення до консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію. В усіх центральних районних та міських лікарнях створені і функціонують кабінети «Довіра». Розпочата робота з консультування та тестуванню на ВІЛ у закладах первинної медико-санітарної допомоги.
– Скільки мешканців області проходять щороку консультування та тестування на ВІЛ?
– Майже сто тисяч жителів (це – дев’ять відсотків населення Чернігівщини). Отже, забезпечено право кожної людини знати свій ВІЛ-статус і, в разі необхідності, вчасно лікуватися. Кількість таких обстежень за рахунок коштів місцевого бюджету щороку складає понад 65 відсотків від загальної кількості, це – один із найбільших показників серед областей України. Покращується робота для залучення до консультування та тестування на ВІЛ осіб із груп ризику: частка їх збільшилася до 23 відсотків. Також поліпшилася робота з реєстрації та взяття ВІЛ-інфікованих під диспансерний нагляд – із 30-ти до 65 відсотків.
– Який загальний рівень інфікованості населення на ВІЛ протягом останніх років?
– Рівень – стабільний і становить 0,8 відсоків (у 2005-му – 1,4 %).
– Яка увага приділяється ВІЛ-інфікованим вагітним та дітям, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів?
– Велика. Взагалі, рівень вертикальної трансмісії в області до початку надання спеціалізованої допомоги складав 25 відсотків. За 10 років роботи закладу змінилися підходи до ведення ВІЛ-інфікованих вагітних. Зараз їм призначається високоактивна антиретровірусна терапія трьома препаратами. Мультидисциплінарною командою формується стійка прихильність до профілактики, метод розродження визначається в залежності від рівня вірусного навантаження. Головне, діти першого року життя на сто відсотків забезпечені адоптованими молочними сумішами за кошти обласного бюджету. Впровадження цих заходів дало змогу знизити рівень передачі ВІЛ від матері до дитини до 4,2 відсотків.
На Чернігівщині забезпечений доступ ВІЛ-інфікованих, дорослих та дітей, до спеціального лікування; забезпечений соціальний та психологічний супровід хворих. Функціонує три сайти АРТ: в ОЦПБ зі СНІДом, на базі кабінетів «Довіра» Прилуцької ЦМЛ та Козелецької ЦРЛ. Проводиться робота з відкриття сайтів АРТ на базі кабінетів «Довіра» у Новгород-Сіверській, Менській і Бобровицькій центральних районних лікарнях та Ніжинській центральній міській лікарні.
Вперше в області АРТ було призначено у 2005 році одинадцятьом маленьким пацієнтам – мешканцям Чернігівщини (на той час, віком від 5-ти місяців – до 8 років). Це дало змогу значно покращити якість майбутнього життя хворих дітей, подарувало надію їх родинам. На теперішній час всі ці діти нічим не відрізняються від ровесників: вони живуть повноцінним життям, навчаються (троє з них вже повнолітні, закінчили загальноосвітню школу і продовжують навчання). Щорічно кількість пацієнтів на АРТ збільшується, на сьогодні таке лікування отримують 1576 пацієнтів. Забезпечений їх соціально-психологічний супровід, а також доступ до діагностики, консультування та лікування опортуністичних інфекцій та інфекцій, що передаються статевим шляхом. Цей комплекс заходів дав змогу досягти 87 відсотків виживання ВІЛ-інфікованих від початку лікування (середній показник в Україні – 85 відсотків).
Отож, на сьогодні є певні успіхи щодо продовження життя хворих на СНІД, профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, існують тенденції позитивного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Завдяки досягненням сучасної медицини таке захворювання, як ВІЛ-інфекція, перейшло з розряду смертельних в розряд хронічних.
– Тобто при своєчасному обстеженні, початку лікування антиретровірусними препаратами та неухильного виконання усіх вказівок лікаря, люди, що живуть з ВІЛ, можуть прожити довге і повноцінне життя?
– Авжеж. Проблема ВІЛ-інфекції/СНІДу давно вже вийшла за рамки медичної, в її основі – зазвичай соціальні аспекти, це – проблема культури, виховання, освіти, широкої інформованості населення, формування здорового образу життя, безпечної поведінки молоді.
Спілкувався Сергій ДЗЮБА