З теперішнім народним артистом України, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Василем Григоровичем Нечепою познайомився весною 1986 року, коли ще він не мав таких високих звань.
А відбулося все досить просто. Одного квітневого дня до мого робочого кабінету голови колгоспу в селі Велике Устя, що на Сосниччині, завітав молодий худорлявий чоловік, який представився та повідомив мету свого візиту до господарства.
Якраз тоді у колгоспі активно велися весняні польові роботи і весь колгоспний люд був зосереджений по всім колгоспним полям, які не попали під затоплення водами Десни, що розлилася.
Але чимала група колгоспниць, на буртовому полі за машинним двором дільниці механізації, готувала картоплю для посадки. І Василь Григорович попросився, щоб ми його доставили саме туди.
Радості у жінок не було меж від того, що у робочий час до них завітав молодий і симпатичний кобзар, який зачарував усіх співом і грою на бандурі.
Варто також відзначити, що Василь Нечепа один із багатьох відомих земляків у 2009 році нагадував тодішньому Президенту України Віктору Андрійовичу Ющенку стосовно існування нагородної справи щодо присвоєння посмертно звання Герой України Олександру Петровичу Довженку. І, мабуть, якби Василь Григорович не був тоді в однині, ми вже мали б Олександра Довженка Героєм України де-юре.
Він частий і бажаний гість урочистих заходів на батьківщині Олександра Довженка у Сосниці.
Василь Григорович – унікальний співак-музикант, нині єдиний представник старосвітської (але розвинутої ним!) чернігівської кобзарської школи. Він прямий спадкоємець і продовжувач творчості уродженця села Волосківці (Сосницького повіту, а нині Менського району) Терентія Макаровича Пархоменка.
У минулому 2016 році Василь Нечепа провів аж 109 концертів в Україні, США та Канаді. Це справжній героїзм! І наше земляцтво по-справжньому пишається таким земляком!
Саме тому урочиста частина цьогорічних зборів земляцтва розпочалася піснею «Дума про Україну» та іншими патріотичними піснями у виконанні Василя Нечепи.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Чудовий артист, великий патріот, талант. Такі люди – це гордість України і заслуговують на самі високі нагороди. Земляцтво повинно підтримувати таких земляків і заохочувати до нових звершень.
Дуже приємно прочитати згадку, в якій йдеться мова про перебування в нашому селі Великі Устя та в нашому містечку Сосниця Василя Нечепи. Хоч я з ним особисто і не знайома, але була присутня, коли він виступав на головній сцені обласного драматичного театру імені Тараса Шевченка, на зібранні земляцтва, у “Ганниній Пустині” та при вшануванні пам’яті Героїв Крут. Ось як про це пише у своїй книзі “Дорога на Крути” Ольга Пилипчук: “… У висі над шляхом кружляв сивий птах, на станції Крути ридають бандури. По світу розноситься слово Співця про хлопців, що в Крутах зостались на вічно…”. У репертуарі відомого співака, крім ліричних, багато пісень патріотичного спрямування. Як на мою думку, Василь Нечепа ніби Боян із “Слова о полку Ігоревім”, ніби мандрівний кобзар чи ж співець із “Давньої казки” Лесі Українки, який силою поетичного слова підняв військо на бій. Тому, перефразувавши трішки рядки із поеми Лесі Українки, можна сказати: “Ви, Василю Григоровичу, славетний наш, Ви, краса всього народу!”
Дуже гарно, правдиво та поетично написала Валентина Мовчан про Василя Нечепу.