22 травня — особлива, глибоко символічна дата в українському календарі національної пам’яті. Цього дня у 1861 році прах Тараса Шевченка, згідно з його «Заповітом», було перепоховано на Чернечій (Тарасовій) горі в Каневі. У 2026 році Україна офіційно відзначила 165-ту річницю цієї доленосної події, яка назавжди перетворила Канів на духовне серце нашої нації та символ культурної тяглості.
З нагоди цієї історичної дати до місця вічного спочинку Пророка вирушила представницька делегація провідних діячів культури, науки та літератури. Активну участь у заходах, організованих Міжнародним благодійним фондом національної пам’яті України, взяли представники Товариства «Чернігівське земляцтво» — Олександр Пухкал, Володимир Васинюк та Вікторія Федорченко.
Шлях до Кобзаря став простором унікального мистецького та духовного єднання. Неймовірну атмосферу під час подорожі та безпосередньо на Чернечій горі створили артисти Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки та легендарний майстер художнього слова, Герой України Анатолій Паламаренко. Його пронизливе виконання фрагмента поеми «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» стало одним із центральних емоційних моментів заходу, підкресливши гостру актуальність Кобзаревого слова в умовах сучасної боротьби України за свою свободу та незалежність. Величне багатоголосся хору імені Г. Верьовки, що виконував пісні на вірші Тараса Шевченка, надало церемонії особливої урочистості та вкотре засвідчило невичерпний вплив творчості поета на українське мистецтво.
Офіційні заходи на Тарасовій горі зібрали представників державних інституцій, членів Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреатів премії різних років, науковців та громадськість. Після урочистого покладання квітів до могили Кобзаря та панахиди перед присутніми виступили державні та громадські діячі.
Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Євген Нищук у своєму виступі зазначив: «Шлях Тараса Шевченка — це шлях пробудження української свідомості, який уже 165 років передається від покоління до покоління. Саме звідси наша стійкість, наша нескореність, сила наших захисників і захисниць. Шевченка боялися тоді і бояться досі, бо він — про боротьбу, про гідність, про право бути собою. Його слово щоразу постає поруч із нами у найтемніші моменти нашої історії. І ми обов’язково доведемо українську справу до кінця — будуть звільнені наш Крим, наш Маріуполь, усі наші міста й святі землі».
Програма продовжилася оглядом експозицій Шевченківського національного заповідника та Музею Тараса Шевченка, де учасники ознайомилися з матеріалами, присвяченими життю поета та історії вшанування його пам’яті.
Центральною подією дня став форум «Мистецький канон нації: еволюція та сучасні виміри Шевченківської премії». У його межах продемонстрували відеоролик-ретроспективу, що окреслив понад 60-річний шлях головної культурної нагороди країни — від перших лауреатів 1961 року до сучасних митців, які тримають культурний фронт під час повномасштабної війни. Під час форуму відбулася і знакова презентація: заступник начальника управління нумізматичної продукції та касових операцій НБУ Віталій Балюк презентував пам’ятну монету, випущену до 65-річчя премії. Глибокою науковою складовою заходу стали тематичні доповіді відомих українських науковців — Євгена Бистрицького, Сергія Квіта та Ярослави Вільної.
Для Товариства «Чернігівське земляцтво» участь у цьому заході має глибоке символічне значення. Чернігівщина посідала особливе місце в біографії та творчій спадщині Кобзаря, будучи для нього простором натхнення та щирої дружби.
Перебуваючи там, на кручах над Дніпром, ми ще гостріше відчули: національна пам’ять — це не пасивний спогад, це щоденна, тривала робота. Наш спільний обов’язок — рятувати від забуття своє коріння, свої сенси та свою історію.
Дякуємо організаторам, колегам та митцям за цей неймовірний день єдності!
Вікторія ФЕДОРЧЕНКО,
Менське відділення
