В одному з районів Маріуполя, у центрі парку з яскравою назвою «Веселка», є бюст двічі Героя Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії України сталевара Григорія Яковича Горбаня.
Народився він 1 квітня 1932 року в селі Шаповалівка Борзнянського району в родині пасічника. Закінчивши школу, подався до Маріуполя у ремісниче училище, після завершення якого працював слюсарем з ремонту паровозів на заводі «Азовсталь». Службу в армії відбував водолазом на флоті. У 1955 році юнак повернувся на свій завод, але вже на іншу ділянку – підручним сталевара. Потрапив до рук Федора Ульянова, а згодом до молодого, проте вже знаного майстра Миколи Переверзєва на піч № 1, де й пропрацював все своє життя. Робота була важка, тож з трьох моряків, які прийшли після служби на завод, залишився тільки один – Григорій Горбань. За спогадами вчителя, його вирізняла впертість та любов до праці. Нічого не треба було нагадувати. Юнацькі поривання звісно призводили до непорозумінь: то поспішав, пропускаючи важливі подробиці, то «мотався» навколо печі, допікаючи всіх своїми запитаннями. Але сталеварська молодість проминула швидко.
Працюючи, в 1960 році закінчив вечірнє відділення заводського технікуму і отримав диплом техніка-металурга. Микола Переверзєв, ставши майстром, у 1962 році передав Григорію Горбаню – молодому фахівцю, керування піччю. На комбінаті тоді виплавляли чавун з великим вмістом фосфору. А останній, як відомо, є ворогом металу. Тож, від сталеварів вимагалася неабияка майстерність у боротьбі зі шлаками. Проте, наш земляк засвоїв усі секрети ремесла та став професіоналом своєї справи.
Григорій Горбань відмінно оволодів складною технологією плавлення фосфористих марок сталі з використанням кисню. Він домігся виходу 8,21 тн сталі з одного квадратного метра поду печі. В 1971 році був удостоєний найвищої нагороди за працю– Золотої зірки Героя Соціалістичної Праці, а у 1978 році першим серед металургів СРСР став двічі Героєм.
В 1974 році Григорій Якович зварив понад план 548 тн сталі, значно знизивши простій печі, тож не дивно, що у 1975 році став одним з 17-ти передовиків виробництва, які першими в країні одержали Державну премію УРСР за видатні досягнення у праці.
Григорій Горбань був відомим і шанованим у Маріуполі та далеко за його межами. У 1982 році став почесним громадянином міста. На початку 1980-х років з-під його пера вийшли декілька книг про працю сталевара. 1992 року Григорій Якович вийшов на пенсію. Жив у вже рідному для нього місті на березі Азовського моря, де 18 червня 2000 року помер.
Сергій ЛАЄВСЬКИЙ
Такі люди завжди викликають повагу.