День Києва. Травень. Кружляє у вальсі весна.
Хрещатиком жінка від ранку самотньо блукає.
Коханого вчора забрала у жінки війна.
А більше у неї, здається, нікого й немає.
Минулого року ходили отут з ним разом.
Раділи, сміялись. Він гарно так грав на гітарі.
Підспівував Київ. Віддячував травень теплом.
І навіть сам Бог усміхався тоді їхній парі.
Скінчилася казка… І жінка, немов навісна,
За двох то сміється, то плаче… Дивуються люди.
День Києва. Травень. Кружляє у вальсі весна.
Та так, як було, вже ніколи, ніколи не буде…
Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ