Кожна людина з великою любов’ю та душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство.
Україна – це наша земля, рідний дім, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і, зрозуміло, талановитими людьми.
Україна є частиною Європи. Європа – це велика міцна родина, об’єднання прогресивних, демократичних держав. Європейці поєднані спільною ідеєю процвітання та миру. У ці травневі дні все європейське співтовариство відзначає День Європи. Цей день став символом нового початку, вільного та успішного шляху.
Це свято в черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за кордоном України, вона починається у серці кожного з нас. І ми – частина Європи.
Саме про це і говорили організатори спільного засідання учасників гуртків та євроклубів шкіл Сосниччини, яке пройшло 13 травня в рамках заходів з нагоди Дня Європи та затвердження Радою Європейського Союзу рішення про надання Україні безвізового режиму на базі Сосницького краєзнавчого музею імені Юрія Виноградського: директор музею Віталій Супрун; депутат селищної ради, очільник ГО «Сосницькі горизонти»Андрій Ткач; Світлана Пастушенко. Була також представлена комп’ютерна презентація та дві тематичні викладки книг, підготовлених працівниками музею та районною бібліотекою.
Цього дня школярі спілкувалися про європейські країни, їх культуру, традиції, а також про створення і діяльність Ради Європи та інших європейських інституцій.
Разом з автором цих рядків у заході взяли активну участь юні краєзнавці Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
На День Європи ми шануємо наші спільні цінності, спільну історію, те, що, найголовніше – наше спільне майбутнє! Саме тому цей день – добра нагода, не забуваючи якого ми роду-племені, ознайомитися з культурою інших країн, та і про своє рідне згадати.
Ми мали прекрасну нагоду вже вкотре пройтися вздовж Алеї видатних діячів Сосниччини та вшанувати їх пам’ять. Доречно буде нагадати, що 25 травня 1942 року на Харківщині у роки Другої світової загинув український письменник, фронтовий кореспондент Олекса Десняк (Руденко) з села Бондарівка.
У районній бібліотеці для дорослих, де ми того дня продовжили знайомство з історією та культурою рідного краю, переглянули виставки, присвячені грізним рокам Другої світової та Дню матері.
Неможливо не помітити і того, що в цей час на вулицях нашого містечка білопінно розпустили свої свічечки каштани, чимось нагадуючи про київські…
Подаленіли води талі,
Отари хмар вітри несуть.
Гуртами сосницькі каштани
Букети в літечко несуть.
Весни любовні дивні чари
Розквітлих рясно на гілках,
Де наша молодість ночами
Ходила з квітами в руках.
Де місячно стояв на чатах –
Оберігав нам таїну.
Вже не вернуть, не загукати
Давно відспівану весну.
Та помолодшаєш літами,
Немов насниться далебі,
Бо тихі сосницькі каштани
Дарують квіти і тобі.
(Василь Гарманчук, «Сосницькі каштани», зб. «Каштанові свічі»)
Ось так ми познайомилися з творчістю ще одного унікального нашого земляка, якого на превеликий жаль, 28 квітня 2001 року не стало. Та, як вважають Микола Адаменко та Микола Турківський, упорядники збірочки, «поезія цього поета (як і всіх інших талановитих сосничан – авт.) не повинна піти в небуття».
Звичайно, творчий потенціал нашого Придесення, як і країн Європи, неосяжний! Щодня з’являються нові імена, які додаються до імен, викарбуваних на камені історії, як батьківського порогу, так і Європейського Союзу. Можливо, згодом там з’являться імена і моїх вихованців. Хочу у це вірити.
Валентина МОВЧАН