Сьогодні городнянці зустрічали на щиті й проводжали в останню дорогу свого захисника Романа Лося.
Земляки знали його з дитинства – як учня міської школи номер 2, затим юнака, який відслужив строкову службу та згодом вступив до служби в лавах поліції – спочатку оперуповноваженим в Чернігівському відділенні, потім дільничним інспектором і старшим оперуповноваженим БНОН у Городнянському райвідділі.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Роман був за кордоном на заробітках. Але повернувся і негайно став на захист держави. Був старшим солдатом, командиром бойової машини – командиром механізованого відділення. Тримав оборону Чернігова в Новоселівці, де отримав контузію.
Роман був мужнім, безстрашним воїном, який дивися ворогу прямо в його звірине обличчя. За хоробрість, проявлену в жорстоких боях, він був нагороджений орденом «З мужність» ІІІ ступеня. 4 вересня він отримав цю високу нагороду з рук Президента України. А вже 7 вересня Роман загинув на «гарячій» Донеччині – біля селища Керамік Покровського району.
Йому було 40 років. Пік розквіту людської долі, коли вже набуті життєвий досвід і вироблена тверда життєва позиція, коли ще всі дороги відкриті для здійснення мрій і планів.
До смерті не можна звикнути. Тому кожна така втрата відгукується пекучим болем і ятрить незаживаючою раною в душі кожного з нас – не тільки тих, хто знав Героя за життя, а й усіх, хто розуміє і відчуває важку ношу непомірної ціни, яку ми платимо за право жити.
Спочивай з миром, Романе. Важко знайти слова втіхи для твоїх рідних і друзів, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати. Нехай добра, світла пам’ять про тебе стане сильнішою за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав тебе, любив і шанував.
Сумуємо разом із рідними, низько схиляємо голови у скорботі.
Герої не вмирають– вони залишаються у наших серцях!
Городнянська міська рада