П’ять років пролетіло …

П’ять років тому, читачі у дванадцятому числі часопису «Отчий поріг» (https://chz.org.ua/wp-content/uploads/2014/11/грудень.pdf) на сторінці 2 «У ГРУДНІ СВЯТКУЮТЬ СВІЙ ЮВІЛЕЙ», крім іншого, прочитали:

«ПІНЧУК Анатолій Миколайович – 65 – річчя. Народився 20 грудня 1949 року в с. Марківці Бобровицького р-ну. Працював заступником начальника відділу Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці. Обирався депутатом Дарницької районної ради Києва.

Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки.

Офіцер у відставці.

Почесний працівник транспорту України».

А вже на сторінках 10-11 часопису, у статті Валентина Авдієнка «ЩАБЛІ зростання», читачі більш детально ознайомилися з життєвим шляхом ювіляра Анатолія Пінчука.

Як відомо, «Отчий поріг» не всім ювілярам присвячує не тільки дві, а й одну сторінку про життєвий шлях. Але ж у даному випадку мова про земляка з особливими заслугами – лауреата Державної премії СРСР в галузі науки і техніки, почесного працівника транспорту України.

У Вікіпедії є сторінка Пінчук Анатолій Миколайович.

П’ять років пролетіло досить швидко. І знову читачі у дванадцятому числі часопису «Отчий поріг» на сторінці 2 «У ГРУДНІ СВЯТКУЮТЬ СВІЙ ЮВІЛЕЙ», крім іншого, прочитали:

«ПІНЧУК Анатолій Миколайович – 70- річчя. Народився 20 грудня 1949 року в с. Марківці Бобровицького р-ну. Працював заступником начальника відділу Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці. Обирався депутатом Дарницької районної ради м. Києва. Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки. Почесний працівник транспорту України».

Більш детальної згадки про ювіляра читачі часопису вже не знайшли. І, мабуть, не випадково. Адже Анатолій Миколайович, крім участі у багатьох заходах земляцтва та його відділень, впродовж останніх п’яти років був ще й уважним відвідувачем земляцького сайту та читачем часопису. Свої відгуки, зауваження, побажання, пропозиції до публікацій на сайті та статей у часописі він висловлював у коментарях.

За останні п’ять років кількість коментарів, які Анатолій Пінчук залишив на сайті земляцтва, давно подолала сотенний рубіж і він лідирує серед відвідувачів сайту та читачів часопису, що залишають свої відгуки на прочитане. До речі, станом на сьогодні, 20 грудня, за період роботи нового сайту з 16 травня 2013 року, зафіксовано всього 800 коментарів на 1659 публікацій.

Чимало коментарів Анатолій Миколайович присвятив часопису «Отчий поріг», частина з яких була врахована.

Однак, за браком обліку врахування висловленого в його коментарях, важко оцінити внесок Анатолія Пінчука у розвиток земляцтва, земляцького руху, громадянського суспільства й іншого.  Але він гордо тримає голову …

У день 70-річчя, бажаю Анатолію Миколайовичу здоров’я, благополуччя в родині, розуміння земляків і особистої віри в те, що всі його старання в останні п’ять років будуть не марними.

Олексій ОРЄХОВИЧ

Опубліковано у Ювілеї | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

3 коментарі до П’ять років пролетіло …

  1. Іван Забіяка коментує:

    Про Анатолія Миколайовича Пінчука писати не просто. Олексію Федоровичу Орєховичу – вдалося. І сказати слово, і прикріпити п’ятирічної давності порогівські матеріали. Той, хто знає остракістичну ситуацію навколо особистості Анатолія Пінчука, чудово розуміє, наскільки ці матеріали гармонійні і комплексні, як вони спокушують до неювілейних роздумів. Але – таки ювілей.
    Вчора був чудовий і сонячний день. Я побажав Анатолію Миколайовичу якомога більше таких днів у його житті. Вчорашній день міг би бути не лише подарований Богом, а й земляцтвом: на конференції. Але, якщо для Бога життєва позиція Анатолія Миколайовича одобрена й закріплена Сонцем: його світлими й теплими проміннями, чистим небом, то для земляцтва стандартними кількома рядками на другій сторінці, вимушеними кількома рядками.
    Недаремно в матеріалі згадується, що Анатолій Миколайович – лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки. І справа не в абревіатурі. А в тому, що цю особливу заслугу він одержав за високий професіоналізм в інформаційно-обчислювальній галузі. І хоча це було кілька десятків років тому, сьогодні переконуєшся, наскільки Анатолій Миколайович у темі. Чернігівське земляцтво, з його масштабами діяльності, мало б цим скористатися…
    Сьогодні погода вже змінилася. Життя таке. І я точно знаю, що для Анатолія Пінчука це не перешкода. У нього ще достатньо і фізичних, і духовних сил. І не ховається він під чи за парасольками, не лякають його вітри. Він упевнений, логічний і переконливий. Хай так і буде! Многая Вам, Анатолію Миколайовичу, літ во здравії і спасенії!

  2. Володимир Лузан коментує:

    Многая літа, Анатолію Миколайовичу! Здоров’я, наснаги і творчих успіхів!

  3. Анатолій Пінчук коментує:

    Дякую Олексію ОРЄХОВИЧУ за теплі, проникливі слова в мою адресу.
    Також вдячний тим землякам, які згадали мене в своїх відгуках, і всім тим, хто просто прочитав публікацію.
    Тримаймося! Ми повинні зробити цей світ кращим…

Залишити коментар до Іван Забіяка Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.