26 січня 2017 року після тривалої тяжкої хвороби пішов з життя Павло Олексійович Мисник – перший голова Ради товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві.
Рада Товариства, друзі, з якими Павло Олексійович створював і ставив на робочі рейки наше земляцтво, зібралися у затишній залі МВЦ щоб згадати про друга, вчителя, наставника, патріота малої батьківщини. Слова вдячності і туги звучали у кожному виступі.
Під ці сумні спомини мені пригадалося, як за рік до створення Товариства доля звела нас на ниві розробок і втілення в життя засобів технічного захисту інформації. Адже на той час Павло Олексійович був Головою Державного комітету України з питань державних секретів і технічного захисту інформації. За кілька років невеликим ним очолюваним колективом були розроблені ряд нормативних документів з питань ТЗІ, атестовані та захищені від витоку інформації робочі місця, інформаційні системи в Адміністрації Президента України, Верховній Раді України, Національному банку, багатьох державних установах і підприємствах.
Компетентний і вимогливий, принциповий і відповідальний керівник, фахівець з питань ТЗІ одночасно був толерантним, комунікабельним і порядним колегою, дружелюбним порадником.
Після створення Товариства ми познайомилися ще ближче і відкрилися Павла Олексійовича нові грані характеру: доброта, людяність, висока моральність і чесність, надійність і щедрість, готовність у будь-який час прийти на допомогу …
На жаль, безжалісна хвороба рано розлучила сім’ю, друзів, колег з незабутнім Павлом Олексійовичем. Світла пам’ять Павла Мисника назавжди буде в наших серцях!
Микола БОРЩ
Страшна вість небо розірвала,
І сонце згасло вмить,
Павла Мисника 26 січня не стало,
А серце болить і болить.
Та як же в земляцтві без нього?
Він першим усюди був.
Добра людина від Бога,
Наші болі він серцем чув.
Допомагав нам словом і ділом,
Все віддав, бо себе не беріг.
Його посмішка серця нам гріла,
Звала в гості, як батьківський поріг.
Тримайтесь, Олю і діти,
Буде з нами він назавжди.
На снігу горять полум’ям квіти,
Врятуй, Боже, всіх нас від біди!
Петро МЕДВІДЬ
Микола БОРЩ, я Вам вдячний за це опублікування про поважну мною, та, не скривлю душею, якщо скажу за всіх, хто стикався і працював з ним, великої душі людиною. Я довгий час згадував про нього та дякував долі, що звела мене з ним по спільній роботі в Новгород-Сіверському районі!