Переконатися в неабиякому поетичному дарі Леоніда Никифоровича Горлача (Коваленка) мені довелося на конкретному випадку, що був зафіксований 13 лютого 2002 року.
Саме цього дня ми невеличкою делегацією вирішили навідатися до одного з санаторіїв у Конча-Заспі, де проходив лікування активіст нашого відділення Григорій Васильович Плющ – один з фундаторів ювелірної промисловості України, найдосвідченіший фахівець, керівник-лідер, впродовж четверті віку керівник Київського ювелірного заводу.
В легковику, крім водія та подарунку для іменинника, знаходимося ми з дружиною та два однополчанина – Володимир Пушкарьов і Леонід Горлач, який зовсім недавно став головним редактором земляцького часопису «Отчий поріг». При нас ще зовсім свіжий і дуже гарний №2 газети.
Дорогою вирішили, що імениннику треба зробити сюрприз у вигляді віршованого привітання. За справу взявся Леонід Никифорович. Уточнивши головні біографічні відомості Григорія Васильовича, він на аркуші паперу, розміщеному прямо на коліні, склав «Привітальне до дня народження»:
До Києва аж із Ольшанів
Дороги виводять із пущ.
Пройшов їх до честі і шани
Григорій Васильович Плющ.
Великий діяч ювелірний,
Що знає прекрасному смак,
Для нас він товариш довірний,
Славетний і вірний козак.
І в день вікопомних народин
Ми скажемо Вам від душі:
«Як добре, що завжди з народом
Живуть і працюють Плющі!»
Хай Вам усміхаються далі,
Не сивіє хай голова,
Хай щастя, як знак «Пекторалі»,
І нас біля Вас зігріва.
Григорій Плющ був дуже радий від почутого вірша на його честь.
Маючи неабиякий поетичний талант від Бога, з-під пера Леоніда Горлача вийшло чимало поетичних збірок, історичних поем і романів, книжок для дітей, повістей, літературно-критичних нарисів, документальних повістей-репортажів.
Леонід Никифорович перебуває в постійному творчому пошуку. Ось і в день земляцьких зборів з нагоди 21-річчя Товариства мені вдалося його зустріти біля міні-виставки Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка, де він спілкувався із завідувачкою фондами закладу Оксаною Плитник – донькою свого давнього друга-сосничанина – українського поета, письменника, журналіста Миколи Петровича Адаменка, про відзначення 85-річчя якого 20 грудня минулого року повідомлялося на сайті земляцтва в публікації «Людина – епоха, людина – легенда».
Леонід Горлач щиро закоханий у Довженків край, регулярно живить книгами бібліотеку Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка. А довженківці зачаровані його поетичними творами.
Поточного року ми відзначаємо 15-річчя часопису «Отчий поріг», який стільки ж років виходить під орудою Леоніда Горлача. Часопис читають не тільки в Києві та на Чернігівщині, а й в інших куточках України. Серед чисельних читачів «Отчий поріг» заслужено називають журналом, через його оригінальну форму та змістовний матеріал.
На поетичному Олімпі Леонід Никифорович належно поцінований. Він лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2013 року за збірку поезій «Знак розбитого ярма», Республіканської премії імені Миколи Островського, Міжнародної премії Фундації доктора Михайла Дем’яніва «Свобода і мир для України», Всеукраїнських премій мені Нечуя-Левицького та імені Михайла Коцюбинського, Міжнародних премій імені Григорія Сковороди і імені Володимира Винниченка, премії журналу «Дніпро» імені Андрія Малишка, Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша.
Разом з тим, журналістська діяльність Леоніда Горлача, що не обмежується часописом «Отчий поріг», заслуговує на звання «Заслужений журналіст України».
Олексій ОРЄХОВИЧ
Фото автора та Галини Орєхович
Дивно! Я думав, що шановний Леонід Никифорович давно вже має всі літературні звання, нагороди та регалії, які йому не можна було не дати за його поетичний дар і журналістську діяльність. Треба всією нашою Чернігівською громадою підтримати ініціативу пана Олексія Орєховича та звернутися до відповідних органів з тим, щоб наш Леонід Горлач обов’язково отримав звання «Заслужений журналіст України».