На хатніх оберегах-сувенірах, які від щирого серця та всієї душі подарувала автор цих рядків славним ювілярам-землякам, ветеранам Другої світової війни Івану Івановичу Давиденку та Василю Григоровичу Коваленку, написані такі слова:
«І наповниться Ваш дім здоров’ям, щастям і добром».
А й справді, якщо задуматися, що ще потрібно людині, у якої посріблені скроні і яка вже має за плечима не один десяток літ, а добирається він аж до століття. Звичайно ж, увага, підтримка, добре слово. Оце – найголовніше!
І ось цими лютневими ясними, сонячними, незвичайно по-весняному теплими днями зустріли два друга своє 95-річчя. А все ж таки – це знакова ДАТА! Дав Бог дожити чоловікам до таких поважних літ.
Саме з цього приводу 2 та 5 лютого до осель Івана Івановича Давиденка в селі Велике Устя та Василя Григоровича Коваленка в селі Долинське завітало багато гостей: діти, внуки, правнуки, рідні, близькі, друзі, добрі знайомі, сусіди, земляки зі столиці, представники місцевої влади.
Скільки лишень у ці дні було сказано гарних слів, вітань, тостів на адресу ювілярів, подаровано квітів, подарунків, посмішок, поцілунків, дружніх потисків, обіймів.
А на очах іменинників лише сльози. Це сльози вдячності за те, що прийшли привітали– не забули, радості та разом з тим і печалі, і смутку, гордості за недаремно прожиті роки, спогадів про буремну молодість, про нелегку воєнну юність, переживань і клопотів про майбутнє своїх найрідніших. Адже це вони та їхні ровесники, яких нині багато вже відійшло у вічність, ціною власного життя відстояли мир і спокій на землі.
Але знову над матінкою Україною нависла чорна грозова хмара війни. «Що ж чекає на їхніх нащадків у майбутньому?!» – непокоїть це запитання ось цих, загартованих роками, людей.
Саме тому, група пошуковців у складі члена Сосницького відділення столичного Чернігівського земляцтва – директора Українського Центру Духовної культури, заступника голови правління Товариства «Знання» України, заслуженого працівника культури України, кандидата філософських наук Дмитра Миколайовича Єсипенка, а також начальника юридичного відділу Сосницької райдержадміністрації Михайла Івановича Малиша та директора Сосницького краєзнавчого музею імені Юрія Степановича Виноградського Віталія Володимировича Супруна, що взялися за підготовку книги та однойменного фільму «Сосницький полк», за підтримки Великоустівського сільського голови Валентини Миколаївни Циганок, голови районної ради ветеранів Надії Яківни Кузьменко та автора цих рядків, за дорученням голови відділення Олексія Федоровича Орєховича, організували зустріч двох давніх друзів-фронтовиків.
І ось вони обидва за святковим столом з іменинним тортом приймають численні вітання.
Сільський голова Валентина Циганок привітала друзів-ювілярів і подарувала іменні чашки з їх світлинами та написом: «Не старіють душею ветерани». З чашок на свята вони будуть випивати свої символічні фронтові 50 грам, згадуючи загиблих друзів, і, відзначаючи чергову річницю Перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої світової війни.
Голова районної ради ветеранів Надія Кузьменко за дорученням Валентина Очередька вручила Почесні грамоти районної державної адміністрації, квіти та подарунки:
Івану Івановичу Давиденку 3 лютого;
Василю Григоровичу Коваленку – 5 лютого.
Вітальні слова також линули з вуст голови ветеранської організації села Долинське Олени Петрівни Пузир.
А який же день народження без улюбленої пісні! З музичним вітанням на свято завітали керівник народного аматорського фольклорного колективу «Криниці», заслужений працівник культури України Ганна Іванівна Кузьменко з Раїсою Федорівною Вовкогон і Володимиром Миколайовичем Чернявським.
Багато співали, говорили, раділи та бажали.
А на прощання Ганна Кузьменко сказала такі правдиві та правильні віршовані рядки:
Сьогодні у Вас День народження –
Новий перейдено поріг,
А вже позаду стільки сходжених,
І ще несходжених доріг.
Вже стільки знайдено та втрачено
В одвічних струменях подій:
І радощів непередбачених
І невдоволених надій.
Напевно, треба бути щасливому,
Коли ідеш на схилі літ
Під сонцем вистиглою нивою
І бачиш цвіт,
І бачиш плід.
І чуєш скрізь до тебе звернені
Такі зворушливі слова:
Що сіяно й твоїми зернами
І що не мріями химерними
Було і є твоє життя.
То ж «многіє, многіє ще літа
Нашим сивочолим ветеранам»!
Валентина МОВЧАН, Сосницьке відділення