Пропоную два свої вірші про I Відкритий фестиваль патріотичної пісні та поезії «Чернігівська Січ», який відбувся 30 червня у Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка».
«Чернігівська Січ» в ефірі
Небо синє не вкрите сталлю.
Діти-квіти за сцену бігли.
За лаштунками фестивалю
В об’єктиві шедеври стигли.
Вишиванки цвіли довкола,
На голівках – вінки і стрічки.
Спочиває на осінь школа.
В Качанівці – пісенна річка.
Мова рідна словами предків –
Красномовно – в устах дитини.
Не про цінності статуетки,
Про незламний народ Вкраїни.
У хвилину мовчання – думи
Про солдат і живих, і вічних.
Б’ють мов кулі секунди суму…
Тут майбутнє стоїть із Ічні,
Із Борзни, зі столиці – учень..
В мікрофоні – по всій планеті
Через Січ і дніпровські кручі
Лине слово життя, не смерті.
На орбіті століть – планета,
Діти-зорі – в Сузір’ї Віку
Розривають війни тенета, –
Слово – зброя, мов гостра піка
Чуйте, люди усього світу!
Вільне слово не впхнеш за грати!
Українські благають діти:
«Повертайтесь додому, тату!»
В патріотиці – наша воля,
Це «Чернігівська Січ» віщує.
Україні – преславну долю,
Як молитву, хай Бог почує!
01.07.2018 р.
Зв’язок поколінь
Тепло в чотири пари рук
Жіночих, ніжних і ласкавих,
Від серця – пульсом в тихий звук
Ішло від кожної октави.
Прапрабабуся вечорами
При свічах ткала полотно.
І місяченько із-за рами
Світив на виткане рядно.
Зігріте в думах про майбутнє,
В сувої довго береглось.
Нехай лежить, на щось та путнє
Колись комусь воно здалось.
І прабаба, бувало, в скрині
Лишала знов того шматка.
У поколінні третім нині
Знайшла бабусина рука.
Зраділа. Милому онуку –
На вишиванку тут якраз.
І, взявши заполоч у руки,
Голками клала хрестик-спас.
А на душі було так гарно,
Запахли колосом жита,
У небі сонячно, не хмарно,
І вишивка в хресті – свята.
Почула – буде в Качанівці
Дитячий перший фестиваль.
А часу вже – два дні на цівці
І притупилась в голки сталь.
Згадалось літо. Льон синіє…
І вмить утома впала з пліч.
Онук чекає у надії.
Дошила вишивку вже в ніч.
Передала дочці сорочку.
Аж навернулася сльоза,
Як надівала на синочка.
«Я берегтиму!» – він сказав.
У Качанівці вишиванок –
Мов квітника густий розмай.
Запрошує на сцену ранок
Онука з віршем «Рідний край».
Окрилені всі діти святом,
Що кличе мир на цій землі.
На захисті чи брат, чи тато,
Їх ждуть у місті і в селі.
Бринить сльоза у стоголоссі
І кожен рад перемогти.
Нехай шумлять поля в колоссі,
Під мирним небом – я і ти.
А вишиванка гріє душу,
В чотири пари рук – тепло.
Внук переміг! Сказати мушу,
Щоб так навіки вже й було.
02.07.2018 р.
Ольга ШТЕПА