22 грудня в конференц-залі Міжнародного виставкового центру відбулася конференція столичного Чернігівського земляцтва, метою якої було: узгодження рекомендацій до загальних зборів; визначення шляхів співпраці з органами влади і місцевого самоврядування Чернігівщини, з іншими земляцькими організаціями, а також зі столичною владою; внесення змін до Ради Товариства.
До складу робочої президії увійшли: голова Ради Товариства Віктор Ткаченко, виконавчий директор Товариства Тетяни Літошко, голова ревізійної комісії Олег Проценко, заступник голови Ради Товариства Василь Устименко, член Ради Товариства Микола Халимоненко, а також активісти земляцтва – Леонід Савченко, Єфросинія Андронова та Микола Лойка.
Перш, ніж перейти до роботи, Віктор Ткаченко повідомив, що впродовж року відійшли у вічність наші славетні земляки-побратими:
Микола Олександрович Белан з Ніжинського відділення;
Ніна Іванівна Борщ з Ічнянського відділення;
Михайло Григорович Курдюк з Ічнянського відділення;
Андрій Григорович Кочур з Менського відділення;
Василь Павлович Яковець, Михайло Григорович, Нецора Сидоренко Ігор Макарович з Корюківського відділення.
Пам’ять про них вшанували хвилиною мовчання.
Потім затвердили наступний порядок денний конференції:
1.Про порядок проведення 21-го зібрання земляцтва (до 10 хв., інформує голова Ради).
- Про роботу земляцтва у 2016 році (до 30 хв., доповідає голова Товариства).
3.Звіт ревізійної комісії (до 10 хв., доповідає голова комісії).
4.Про вирішення фінансових питань (до 10 хв., інформує виконавчий директор Товариства).
5.Про внесення змін до складу керівних органів Товариства.
По першому питанню порядку денного Віктор Ткаченко запропонував провести зібрання земляцтва 20 січня наступного року о 17:00 в Міжнародному виставковому центрі. Програмою заходу передбачається перегляд документального фільму про історію та діяльність земляцтва за останній рік, огляд виставок майстрів народної творчості Чернігівщини, традиційна зустріч «по куренях». Маємо сподівання, що На зібранні передбачається підписанн Угоди про співпрацю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування Чернігівщини з Товариством.
У доповіді по другому питанню порядку денного Віктор Вікторович традиційно зупинився на роботі кожного з 23-х відділень, завершуючи яку повідомив, що більш детально про зроблене земляки мали змогу знайомитися впродовж року заглядаючи в газету «Отчий поріг» і відвідуючи офіційний сайт земляцтва.
Коротким був звіт голови ревізійної комісії Олега Проценка.
Під час обговорення доповіді та звіту делегати конференції проявили помітну активність.
Керівник відділення ліквідаторів наслідків катастрофи на ЧАЕС Микола Поета висловив жаль, що їх родина з кожним роком зазнає все відчутніших втрат, найсвіжіша з них – відхід у вічність невтомного Миколи Білана. Микола Володимирович запропонував щоб передплата на газету «Отчий поріг2 стала обов’язком кожного, атакож зізнався, що за три роки свого керівництва він так і не зумів скласти список земляків-ліквідаторів.
Тиждень тому обраний керівником Носівського відділення полковник у відставці, народний художник України Григорій Шкребель назвав кілька особливо помітних благодійних справ носівчан і наголосив, що головним для них у наступному році буде вшанування воїнів-земляків, які в полягли в зоні проведення АТО.
Військовий з досвідом участі в боях за незалежність і цілісність України Юрій Гриб запропонував на зібраннях земляків вшановувати хвилиною мовчання пам’ять загиблих захисників нашої держави. Він звернув увагу на те, що серед присутніх на конференції дуже мало молодих, оскільки сьогодні молодь надає більше переваги спілкуванню в соцмережах, а не читанню газет. Юрій Гриб також вніс ряд конкретних пропозицій щодо залучення молоді в земляцтво, в тому числі й шляхом організації Радою Товариства проведення різноманітних заходів для молодих чернігівських киян.
Учасник АТО Володимир Холодний підтримав думку попереднього виступаючого та підтвердив, що не один раз із задоволенням возив на передову гуманітарну підтримку від земляків.
Пристрасним був виступ активіста Менського відділення Анатолія Соляника, який розповів про свою роботу по встановленню прапорів добровольчих батальйонів і висловив побажання скорішого закінчення російсько-української війни на сході України.
Микола Халимоненко традиційно зупинився на виданні газети «Отчий поріг». Він, зокрема, зазначив, що йому було приємно чути стурбовані голоси земляків, як тільки газета з якихось причин не вчасно доходила до передплатника.
Леонід Горлач (Коваленко) підтримав думку Миколи Івановича та висловив свою образу на коментарі, які на земляцькому сайті були оприлюднені земляками-відвідувачами до деяких номерів газети. Особливий акцент він зробив на позиції одного з авторів коментарів і недавній зустрічі з ним. У виступі Леонід Никифорович, вніс пропозицію «над роботою сайту встановити контроль» (який контроль?!). Він також хотів би зробити неможливе, повернувши стару версію сайту (до речі, нова версія, яку з головою Ради та виконавчим директором земляцтва погодив засновник і адміністратор сайту Юрій Пероганич, працює з липня 2013 року й нікому до цього часу не заважала – прим. авт.).
Такий провокаційний виступ Леоніда Горлача (Коваленка) змусив мене взяти слово та пояснити присутнім про недоречність звинувачень Леоніда Никифоровича на адресу сайту, матеріали з якого використовують видання Чернігівщини та інших регіонів країни, що дозволяє цим виданням бути більш популярними і мати кількатисячний тираж. Крім того, на сайті коментарі до публікацій, в тому числі й про газету, можуть оприлюднювати всі його відвідувачі в будь-якому куточку планети Земля. І це є перевага сайту над можливостями газети «Отчий поріг», що не має розділу, де б розміщувалися об’єктивні відгуки про публікації в газеті. Про згадані Леонідом Горлачем (Коваленком) коментарі стосовно деяких номерів «Отчого поругу» можна сказати одне – всі вони коректні та законні. А тому Леоніду Никифоровичу немає потреби ображатися, тим більше налаштовувати інших проти тих, хто оприлюднює на сайті свої обгрунтовані коментарі, а також проти мене особисто, як заступника голои Ради відповідального за роботу сайту, що суворо дотримується законодавства України взагалі та журналістської етики, зокрема. На мою думку, після врахування Леонідом Горлачем (Коваленком) висловлених у коментарях обгрунтованих побажань, газета буде ще кращою та більш бажаною серед читачів (і відпаде потреба в її примусовій передплаті), а Леонід Никифорович стане ще авторитетнішим головним редактором.
Насамкінець делегати конференції одностайно проголосували за задовільну оцінку роботи земляцтва в 2016 році.
Конференція також прийняла очікувані організаційні рішення.
П’ятеро членів Ради за власним бажанням перейшли в статус почесних, а саме: Микола Борщ, Володимир Пушкарьов, Василь Устименко, Микола Халимоненко та Леонід Горлач.
Кожному з них Віктор Ткаченко вручив Почесні грамоти Товариства «за багаторічну та плідну роботу в Товаристві «Чернігівське земляцтво» в місті Києві, збереженні та примноженні духовної і культурної спадщини Сіверського краю».
У зв’язку зі складенням повноважень керівників відділень, зі складу Ради виведені Анатолій Собора, Володимир Саченко, Володимир Лузан, Петро Захарченко, Юрій Пероганич. Зі складу Ради згідно заяви такокож виведений Анатолій Ткаченко.
До складу почесних членів Ради увійшли Анатолій Собора, Володимир Саченко та Володимир Лузан.
Новообраними членами Ради стали Олександр Пухкал, Михайло Гриценко, Ольга Сирова, Григорій Шкребель, Борис Чуян.
Оцінюючи роботу року, від імені Ради Віктор Ткаченко щиро подякував всім присутнім, які і є найактивнішими творцями добрих справ у земляцтві.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Фото автора
На конференції був делегатом від Сосницького відділення. Уважно слухав доповідь і виступи.
Про зроблене нашим відділенням у поточному році можна писати окрему доповідь, але у цьому немає потреби: сосничанам й так про все відомо. Однак, було б не зайвим згадати про знакову подію року – відкриття у Сосниці, в день народження Олександра Довженка, Алеї видатних вихідців Сосниччини, на якій встановлено 20-ть пам’ятних дошок. І дошки з чорного мармуру, і металеві кріплення для Алеї – це досить суттєвий подарунок землякам активістами відділення на чолі з нашим керівником.
Стосовно виступу Леоніда Горлача (Коваленка). Він дуже правильно сказав, що газета повинна творитися колективно. Однак, бодай за останні п’ять років, не було жодного повідомлення в “Отчому порозі” про те, що збиралася редакційна рада, а в самому виступі не було згадано про плани редакції на наступний рік щодо підвищення її рейтингу. При цьому вношу таку пропозицію: щоб газета стала привабливою для молоді, треба у кожному номері 1-2 сторінки відводити для висвітлення проблематики столичної чернігівської молоді.
Щодо образи вельмишановного Леоніда Горлача на деякі коментарі. Мене дивує позиція нашого метра в цьому питанні: як можна ображатися на коментар тієї чи іншої людини, який є показником її особистої позиції чи особистого відношення до тієї чи іншої події? Це абсолютно нормальне явище і будь-які образи з цього приводу як мінімум недоречні. Я вважаю, що пройшли вже ті часи, коли потрібно було узгоджувати власну думку з кимось з метою “причесати” її задля отримання в подальшому загального “одобрямса”. Газета має бути тим майданчиком, на якому знайдеться місце будь-якому “гравцеві” чи то пак дописувачеві, і що більше диспутів і позицій з різних питань буде висвітлено, тим цікавішою буде газета, що безумовно підніме її авторитет серед читачів. Так що давайте бути толерантними до тих думок, які не співпадають з нашими. Хоча в наш неспокійний час у всіх неспівпадаючих думок має бути одне підгрунтя, одна основа, одне цементуюче – патріотизм, любов до України і розуміння того, що так званій “дружбі”, свого часу нав’язаній нам московитами, прийшов кінець і міфічне “братерство” почило в бозі. Здобутки імперії не є здобутками України і історія імперії не є нашою, національною, історією. Отож потрібно повертатися до наших витоків, до національної ідентичності і, спираючись на них, творити новітню історію України.
Відомо, яку технологію застосовують в Україні пропагандисти РФ. І газета «Отчий поріг» практично долучилися до цієї пропаганди. Наприклад, великі обурення читачів викликала стаття «Данина подвигу» у 8-му номері, у 10-му номері офіційне державне свято «День захисника України» назвали «Днем захисника Вітчизни», а в 11-му номері опублікували статтю «Покровська веселка» за підписом редактора газети «Вісті» Валерія Кичко, в якій на першій сторінці написали: «Коли десь на сході держави гримлять гармати не зрозумілої війни…». І таких прикладів багато … На мою думку, і автор публікації, і земляки-автори попередніх коментарів досить м’яко оцінили подібну пропагандистську діяльність часопису.
З 18 по 28 грудня в складі делегації Національної спілки художників України мені довелося перебувати у Китаї з робочим візитом з розвитку українсько-китайської співпраці в галузі мистецтва. Разом з нашими українськими художниками ми зробили декілька корисних справ для нашої держави, не забуваючи при цьому й рідну Чернігівщину, про що розповім іншим разом.
Однак, незважаючи на фізичну відсутність у Києві, завдячуючи сайту Чернігівського земляцтва, мав змогу віртуально побувати на земляцькій конференції.
Як на мою думку, конференція 2016 року зовсім не схожа на попередні. Адже з «традиційних» виступаючих були тільки Микола Поета, Микола Халимоненко та Леонід Горлач (Коваленко). Решта говорила нетрадиційно, а по суті. І це вже є певним зрушенням.
Щодо моєї зустрічі з Леонідом Горлачем (Коваленком), навколо якої він побудував свій виступ на конференції, можу повідомити наступне.
Наша зустріч, якої під різними надуманими приводами довго уникав Леонід Никифорович, відбулася за моєї ініціативи 6 грудня 2016 року. Модератором виступав Олександр Васильович Нараєвський, він же був і присутній на цій зустрічі.
Метою зустрічі була спроба з’ясувати позиції головного редактора газети «Отчий поріг» і переконати в тому, що його особиста позиція не завжди виважена і не завжди в інформаційній війні працює на Україну.
Ми говорили про поточну ситуацію в Україні, події на сході та війну Росії проти України. На моє здивування, Леонід Никифорович переконаний, що ніякої агресії з боку Російської Федерації щодо України немає. А на сході України йде громадянська війна. Що наші патріоти-герої воюють і гинуть не стільки за Україну, скільки захищаючи великі гроші олігархів і таке подібне.
Я з такою позицією Леоніда Грлача (Коваленка) категорично не згоден, вважаю її не проукраїнською, і такою, що несе в собі руйнівні аспекти для України. Моя спроба переконати його в тому, що влада в Україні приходить і відходить, а Україна залишається – не мала успіху.
Леонід Никифорович так і не зрозумів, що не можна критикуючи владу, руйнувати Україну. Мої пропозиції щодо більш коректного висловлювання на сторінках газети стосовно деяких представників нашої влади та подій в Україні і за її межами не були почуті Леонідом Горлачем (Коваленком). Адже впродовж 2014-2016 років відносно висловлювань на сторінках газети я особисто, а також багато інших земляків оприлюднили свої зауваження в коментарях на сайті Чернігівського земляцтва. Зайвий раз їх повторювати не бачу потреби. Нажаль на законні та аргументовані зауваження земляків, які звернули увагу на висловлювання в газеті, Леонід Никифорович не звертає уваги та не враховує їх при розміщенні матеріалів на сторінках газети.
При розмові в ході нашої зустрічі Леонід Горлач (Коваленко) заявив, що Інтернетом він не користується, а тому не читає коментарі до номерів редагованої ним газети. Сам Інтернет вважає не потрібним здобутком людства. Однак при цьому, не відвідуючи офіційний сайт земляцтва, на конференції Леонід Никифорович проголосив наклепницьку промову про публікації та коментарі на сайті, вимагаючи встановити контроль над сайтом. Як на мене, то це просто смішно та сумно. Він навіть не розуміє, що в нашому сучасному суспільстві такий контроль технічно не можливий. Навіть якщо закрити цей сайт, знайдуться ті, хто створить інший. Тут Леонід Горлач (Коваленко) у своєму бажанні контролювати людські думки, погляди та волю подібний до Путіна, який прагне обмежити доступ громадян Російської Федерації до Інтернету. А тому напрошується запитання: «Чиї вказівки виконує Леонід Горлач (Коваленко), що поширює наклепи на авторів публікацій і коментарів на сайті, не відвідуючи самого сайту?»
Без заперечень, сайт Чернігівського земляцтва не є альтернативою газеті «Отчий поріг», чи її конкурентом. Це інформаційний ресурс, на якому кожен має можливість висловити свої думки на відміну від газети «Отчий поріг», де є тільки одна (не завжди об’єктивна) думка. Саме тому сайт активно відвідують і молоді, і поважного віку земляки в усіх куточках планети Земля, читають публікації і коментують, в тому числі й газетні статті. Матеріали на сайті цікаві, актуальні, їх використовують інші засоби масової інформації, у тому числі й газета «Отчий поріг». Таким чином сайт робить обличчя Чернігівського земляцтва чистим і світлим.
На щорічній конференції від Леоніда Горлача (Коваленка) доречно було б почути про роботу головного редактора в 2016 році, про плани роботи редакції на 2017 рік, про пропозиції щодо покращення якості друкованого видання з метою розширення аудиторії передплатників. Однак, нажаль, цього не відбулося.
Свідомо, чи не свідомо, але головний редактор газети «Отчий поріг» своїми діями виставляє в негативному світлі керівництво Чернігівського земляцтва та Земляцтво в цілому.
В наші часи інформаційної війні хочеться побажати газеті «Отчий поріг» перемог і бути багатогранною, актуальною, цікавою, а людям, що причетні до виходу в світ цього видання щиро бажаю успіхів і здобутків. А на критичні зауваження менше ображатися, не шукати ворогів серед своїх друзів та позитивно думати про майбутнє. Всіх з Новим 2017 роком! Слава Україні!