На зборах відділення, що відбулися 14 листопада, до плану роботи було включено екскурсію в Інститут надтвердих матеріалів імені Валентина Бакуля НАН України, де працює один із наших земляків.
Не чекаючи на сніг і морози, минулого четверга, 28 листопада, ми зібралися біля центрального входу інституту. З радісною посмішкою та дружніми обіймами нас зустрічав наш земляк Володимир Андрійович Лукаш, котрий працює в інституті з 1962 року і до сьогодення. За цей час він став кандидатом технічних наук, автором десятків винаходів і сотень статей, написав автобіографічну книжку. Декілька разів мінялись посади, робились записи про заохочення, але Володимир Андрійович з гордістю розповідає, що з 1962 року у трудовій книжці немає іншого запису крім про прийом до ІНМ.
Оглянувши територію інституту, а це 18 гектарів, ми попрямували до музею. Незважаючи на прохолоду у приміщенні (на жаль опалення не працює) ми всі відчули, з якою теплотою та любов’ю відносяться його співробітники до експонатів та подарунків, а це і перші зразки твердосплавного інструменту, і футбольний м’яч київського «Динамо» 70 років, і яйце страуса з далекої Республіки Чад, і багато-багато іншого. Особливо запам’яталось як душевно екскурсовод розповідала про ветеранів інституту та про тих, хто працює зараз, хто продовжує писати його історію. На наше запитання до Володимира Лукаша, чи є в інституті ще такі ветерани, як він, ми почули відповідь, що є ще 5-6 чоловік. Наша повага та пошана їм усім!
Після музею ми оглянули постійно діючу виставку у головному корпусі інституту. Тут знаходяться і робот, який на очах у присутніх виробляє синтетичні алмази, і зразки сучасного інструменту з надтвердими матеріалами для обробки металів та сплавів, каменю, інструмент для бурового устаткування, а також спеціальний медичний інструмент. На окремих стендах представлені зразки обробленого каменю та виробів з нього. Це фантастично цікаво та красиво!
Не можу залишити поза увагою ще один цікавий епізод. На території інституту зустрів свого одногрупника – Сергія Васильовича Соханя, доктора технічних наук, який працює в інституті та якого дуже поважаю зі студентських часів у Київському політехнічному інституті.
На завершення всі наші земляки дякували Володимиру Андрійовичу за організацію цієї чудової екскурсії, бажали міцного здоров’я та нових творчих здобутків!
Євген КЛИМЕНКО