18 березня Довженків край був у жалобі, вся Сосниця прощалася з загиблим при виконанні військового обов’язку на сході країни бійцем Богданом Анатолійовичем Назаренком. Йому було лише 33 роки.
Народився 4 грудня 1982 року у смт Сосниця Чернігівської області.
У 1989-1998 роках навчався в Сосницькій середній школі (гімназії) імені Олександра Довженка, а в 1998-2001 роках у Сосницькому сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку, яких закінчив у 2001 році за спеціальністю «Бухгалтерський облік».
З 2001 по 2003 роки проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України (ЗСУ).
У 2003 році був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України. До 2008 року працював у Сосницькому райвідділі УМВС України в Чернігівській області та позитивно характеризувався земляками.
30 квітня 2015 року його мобілізували до лав ЗСУ.
Службу проходив у військовій частині в селищі Гончарівське Чернігівського району на посаді водія у взводі управління гаубичної самохідної артилерійської батареї.
Відправлення було в Свято-Покровській церкві. Потім піша хода через живий коридор до центрального кладовища, слова виконуючого обов’язки військового комісара Віталія Щербатенка, селищного голови Андрія Портного, салют.
Сумна звістка про смерть Богдана Назаренка надійшла 15 березня, а 17 – сумний ескорт прибув у Сосницю.
У нього залишилось двоє дітей: донька 2008 року народження та синочок – 2014.
Коли ми, батьки, 1 вересня 1989 року зі своїми першокласниками та першокласницями фотографувалися на порозі Сосницької середньої школи імені Олександра Довженка, в жодного з нас не було й думки про те, що за два роки потому «братній народ» ініціює розвал Союзу «братніх народів» і в 2008 році почне зводити рахунки з Грузією, а в 2014 році анексує український Крим, розв’яже війну на українському Донбасі, чим почне відлік смертей тисяч молодих українців, в тому числі й цих першокласників, змушуючи їх рідних і близьких проливати сльози, а осиротілих діточок дивитися тільки на фотографії своїх татусів.
Ми схиляємось в жалобі, висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Богдана Назаренка, і в першу чергу батьку – Анатолію Федоровичу, мамі – Лідії Антонівні, брату – Юрію Анатолійовичу, дружині – Раїсі Ігорівні з донькою Діаною та синочком Артемом.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Олексій ОРЄХОВИЧ