Борзнянець, уродженець Сосниці Євген Косяненко вже відомий читачам «Вістей Борзнянщини». Він цікава творча особистість, має широке коло інтересів. Зараз він живе на Війні. Уже встиг отримати поранення при захисті Чернігова, у шпиталі його підлатати і він повернувся до лав Захисників України.
Мабуть, на війні не до сентиментів. Проте Євген написав вірша, який викликає сльози.
Моїм Ангелам
Живий… Живу… І житиму ще довго.
Принаймні, так сказали лікарі…
Та карти наші на руках у Бога,
Їх хтозна як розкинуть нагорі.
Коли на наш Чернігів перли танки,
Земля дрижала, як в страшнім кіно,
Молився я і вірив до останку,
Що Бог нас не покине все одно.
І Він почув, ми три із них підбили,
Вмістивши в постріли усю пекельну лють,
Залізом і тілами ми закрили
В Чернігів славний окупантам путь.
Я бачив вибух, світло, потім морок,
Горіли танки, ще один стріляв…
І я, не дивлячись на спійманий осколок,
Роботу хлопців чесно прикривав.
УАЗ, евакуація, лікарня…
Живим доїхав – знову повезло.
А тут дівчата молоді та гарні
Мене вхопили під своє крило.
Вхопили міцно, швидко роздягнули,
Поклали, прив’язали до стола,
Сушили, шили, різали, тягнули,
І все питали: «Як твої діла?»
А я лежав – безпомічний каліка,
Старався жартувати в той момент,
«Ви дуже гарна й тепла, пані лікар» –
Незграбно їй підкинув комплімент.
А як тут змовчиш, як вона торкнулась
Грудьми гарячими спітнілого чола.
І я відчув – моє життя вернулось
Від того неймовірного тепла.
І як винагороду за страждання,
Хоч я й не дуже чемно вів себе,
Мені пообіцяла лікар Аня
Пізніше показати фарабеф.
А ще промовила слова найголовніші :
«За захист дякую» – ці золоті слова.
І сльози навернулися на вічі,
І я відчув, що все це недарма.
Що маю силу, здатність, віру, змогу,
Не схиблю тілом, духом не впаду,
За все своє, за нашу Перемогу
Я до мети без відпочинку йду.
За Україну незбориму нашу,
За сміх дітей, за сльози матерів,
За Аню, Катю, Таню і Наташу,
За рідних, за дружин, за лікарів.
За них, за нас, за щастя і удачу,
За мирне небо я у бій іду…
А фарабеф я так і не побачив,
Тож після Перемоги ще зайду.
Спасибі тобі, Козаче, за твій патріотизм!
Спитаєте, що таке фарабеф? Це сленгова назва хірургічного іструмента Луїса Юбера Фарабефа – французького хірурга, який, як кажуть, запровадив гігієну у французьких медичних школах.
Газета «Вісті Борзнянщини»