Спасибі тобі, Козаче, за твій патріотизм!

Борзнянець, уродженець Сосниці Євген Косяненко вже відомий читачам «Вістей Борзнянщини». Він цікава творча особистість, має широке коло інтересів. Зараз він живе на Війні. Уже встиг отримати поранення при захисті Чернігова, у шпиталі його підлатати і він повернувся до лав Захисників України.

Мабуть, на війні не до сентиментів. Проте Євген написав вірша, який викликає сльози.

Моїм Ангелам

Живий… Живу… І житиму ще довго.

Принаймні, так сказали лікарі…

Та карти наші на руках у Бога,

Їх хтозна як розкинуть нагорі.

Коли на наш Чернігів перли танки,

Земля дрижала, як в страшнім кіно,

Молився я і вірив до останку,

Що Бог нас не покине все одно.

І Він почув, ми три із них підбили,

Вмістивши в постріли усю пекельну лють,

Залізом і тілами ми закрили

В Чернігів славний окупантам путь.

Я бачив вибух, світло, потім морок,

Горіли танки, ще один стріляв…

І я, не дивлячись на спійманий осколок,

Роботу хлопців чесно прикривав.

УАЗ, евакуація, лікарня…

Живим доїхав – знову повезло.

А тут дівчата молоді та гарні

Мене вхопили під своє крило.

Вхопили міцно, швидко роздягнули,

Поклали, прив’язали до стола,

Сушили, шили, різали, тягнули,

І все питали: «Як твої діла?»

А я лежав – безпомічний каліка,

Старався жартувати в той момент,

«Ви дуже гарна й тепла, пані лікар» –

Незграбно їй підкинув комплімент.

А як тут змовчиш, як вона торкнулась

Грудьми гарячими спітнілого чола.

І я відчув – моє життя вернулось

Від того неймовірного тепла.

І як винагороду за страждання,

Хоч я й не дуже чемно вів себе,

Мені пообіцяла лікар Аня

Пізніше показати фарабеф.

А ще промовила слова найголовніші :

«За захист дякую» – ці золоті слова.

І сльози навернулися на вічі,

І я відчув, що все це недарма.

Що маю силу, здатність, віру, змогу,

Не схиблю тілом, духом не впаду,

За все своє, за нашу Перемогу

Я до мети без відпочинку йду.

За Україну незбориму нашу,

За сміх дітей, за сльози матерів,

За Аню, Катю, Таню і Наташу,

За рідних, за дружин, за лікарів.

За них, за нас, за щастя і удачу,

За мирне небо я у бій іду…

А фарабеф я так і не побачив,

Тож після Перемоги ще зайду.

Спасибі тобі, Козаче, за твій патріотизм!

Спитаєте, що таке фарабеф? Це сленгова назва хірургічного іструмента Луїса Юбера Фарабефа – французького хірурга, який, як кажуть, запровадив гігієну у французьких медичних школах.

Газета «Вісті Борзнянщини»

Опубліковано у Захист і підтримка України, На Чернігівщині | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.