Герою України, лауреату чотирьох державних премій, художнику Тетяні Нилівні Яблонській 24 лютого виповнюється 100 років.
Тетяна Нилівна багато років свого життя пов’язала з чудовими краєвидами Седнева. «Будинок творчості художника у Седневі на Чернігівщині був її «третім домом»… Це місце десятиліттями було джерелом натхнення художниці. Аби стати на хвилину на її місце, варто вийти «на пленер» – до парку або кам’яниці Лизогубів, до альтанки Леоніда Глібова над річкою Сновом. З кожного із цих краєвидів Яблонська зробила десятки етюдів і пейзажів. «Літо», «Льон», величезний седнівський цикл залишили нам Чернігівщину Яблонської. І в Закарпатті, і в Седневі Тетяна Нилівна зуміла почати свою манеру писати неначе з чистого аркуша. Перед глядачем на виставках щоразу поставала інша Яблонська. Ніби мінялася сама суть людини». (Олексій Барбарук-Трипільський//Gazeta.ua – 01.03.2007 р.)
Цілком справедливим було рішення Національної спілки художників України 29 травня 2006 року відкрити пам’ятник видатній художниці саме в Седневі. Голова спілки Володимир Чепелик якось зазначив, що і похованою вона хотіла бути в Седневі.
Зі спогадів Тетяни Нилівни про Седнів: «У седнівському будинку творчості працювали сотні українських художників. По всіх пагорбах, понад річкою можна було бачити постать із мольбертом. По етюдах, зроблених у Седневі, я колись написала картини – «Літо», «Травень», «Льон», «Юність», «Зимовий день в Седневі», «На фермі взимку», «Стара тепла піч», «Ясний вечір», «Стара оселя» і нескінченні пейзажі… Тут росли мої діти, тепер ростуть онуки. Зараз мені важко ходити далеко, і я майже не бачу ні річки, ні луків, ні пагорбів. Переважно я сиджу на ґаночку в глибині старого саду. Зі свого «бабиного трону», як прозвали онуки заплямованого олійними фарбами стільця, мені видно великі липи, що ростуть поруч, сад із старими яблунями, столики під липами, блакитну веранду. З ґаночку, з лавок навколо я написала вже десятки етюдів. Часом здається, що джерело вичерпане, але життя дарує все нові відчуття, все нові варіації.
Цього літа я знову наважилася відвідати старий Лизогубівський парк і намалювати ампірну альтанку, де Глібов написав славнозвісну пісню «Стоїть гора високая». За ті роки, що я не бачила її, гай навколо альтанки розрісся ще більше і зовсім закрив і річечку, і долину, по якій вона біжить. Але чари, що надихали Глібова, досі живуть біля неї.
Якось у Седневі я захопилася плетінням із соломи декоративних ляльок. Вони нагадували мені образи якихось праслов’янських оберегів, символів давнини. Я немовби поринала душею у цей прадавній світ. Потім заходилася їх малювати. З’являлися все нові й нові образи. Виникла ціла серія цих оберегів». (Тетяна Яблонська. Каталог виставки, Київ, 1997)
Отже, пропонуємо 24 лютого (від’їзд автобусом від будівлі Чернігівської райдержадміністрації о 10 годині) приїхати до Тетяни Яблонської в Седнів, покласти квіти до її пам’ятника на території Будинку творчості художників та в Седнівському НВК послухати спогади й розповіді про видатну художницю.
Андрій КУРДАНОВ
Фото Віктора КОШМАЛА, з архіву Чернігівської районної газети «Наш край», репродукцій картин з фондів Чернігівського художнього музею імені Григорія Галагана, Інтернет-сайтів