Тут все нагадує про війну, незважаючи на радісні посмішки та доброзичливі погляди щасливих людей. Водночас тут усе пронизано співпереживанням і співчуттям до нас, українців. Я півроку живу у Приштині, але й досі не можу звикнути до того, як щиро косовари ставляться до трагедії українців. Це проявляється в багатьох речах: у філіжанці кави, якою тебе пригощає друг; у вітанні «Слава Україні!» від незнайомця в таксі, який чує твою українську; у несподіваних щедрих дарунках від торговців на ринку чи рукостисканні колег-журналістів.
А є й більш значущі речі, за які косоварам належить додати мільйон «плюсів» до карми. Зокрема, Приштинський міжнародний кінофестиваль PriFest цьогоріч запросив у гості наш Одеський міжнародний кінофестиваль, який через російське вторгнення змушений змінити локацію. Обидві мистецькі події пронизані гірким смутком. Передусім, через передчасну смерть засновниці та генеральної директорки PriFest, талановитої режисерки й продюсерки Войси Беріші, яка пішла у засвіти два місяці тому. Її світлій пам’яті присвячений нинішній, чотирнадцятий фестиваль, а статуетка Prishtina International Film Festival, яку вручають лауреатам, має риси обличчя не лише богині Гюнеші, а й, як на мене, самої Вйоси. Цьогорічний кінофорум очолив її чоловік Фатос Беріша, а конкурсні покази проходять із присвятою «FOR HER».
Звісно, до участі у PriFest запросили українських кінематографістів, а мер Приштини Пермарім Рама у своїй вітальній промові під час відкриття фестивалю несподівано заговорив українською: «Дорогі українські друзі, ви тут у Приштині будьте як вдома. Слава Україні!».
Вчора під час показу українсько-турецької картини «Клондайк» у залі були присутні його режисерка Марина Ер Горбач та її чоловік, продюсер Мехмет Багадир Ер. Це тяжка, але правдива історія про події восьмирічної давнини в Україні, коли російські військові збили пасажирський літак малазійської компанії. Тоді загинуло близько 300 осіб, а винних і досі не притягнули до відповідальності. Мені особисто було дуже непросто дивитися цей фільм і як члену журі PriFest, і як українці, яка носить у серці пекельний біль війни.
По завершенні фільму публіка аплодувала авторам та акторам. На майданчику біля кінотеатру Армата, де демонструють фестивальні картини, виступала популярна музична група. Гості пригощались вином і вишуканими наїдками. Попри війну та страждання, життя триває…
Людмила МАКЕЙ