12 листопада у приміщенні Київської торгово-промислової палати (КТПП) відбулися збори Новгород-Сіверського відділення, у яких взяла участь перший заступник голови Ради – виконавчий директор Чернігівського земляцтва Тетяна Літошко.
Перед початком зборів присутні переглянули чудовий фільм, який презентує у світі нашу мальовничу Україну.
На зборах були розглянуті нагальні питання порядку денного. Земляки тепло привітали багатолітнього президента КТПП Миколу Васильовича Засульського з одноголосним обранням його головою відділення на наступні п’ять років.
Після розгляду питань порядку денного слово було надано спеціально запрошеному на збори провідному акторові Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народному артисту України Євгену Шаху. Його виступ був не просто розповіддю про акторську роботу, а й про цікаві подробиці з історії та сучасного життя театру. Євген Михайлович добрим словом згадав світлої пам’яті нашого земляка, народного артиста України Віталія Розстального. Він також запросив відвідувати вистави цього провідного театру України.
Оскільки мені недавно випало щастя долучився до земляцтва та вперше бути на такому зібранні, тож розповів про себе і свою творчість, нові книжки та вірші. Один із них, присвячений вічній на землі темі, – коханню, – прочитав землякам. А також із задоволенням подарував Миколі Засульському свою нову книжку «Рай і Пекло Коцюбинського», – повість про останні роки життя нашого класика, його перебування на острові Капрі, – за яку став цьогорічним лауреатом Чернігівської обласної літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського.
Крім мене, цього вечора книжки дарували й інші. Наприклад, Євген Шах отримав у подарунок книжку спогадів відомого громадського і державного діяча України Миколи Олексійовича Литвина. А, як виявилося, замолоду він грав у народному театрі в рідному Новогород – Сіверському, керівником якого був учень славетного російського режисера Олександра Яковича Таїрова. Мені про Миколу Олексійовича розповідали родичі, і ось на цій зустрічі ми з’ясували, що він – двоюрідний брат моєї бабусі! Адже народилися ми у сусідніх сіверських селах, він – у Мамекиному, а я – у Лісконогах … Він розповів мені про минулі роки, про мого батька…
На зборах земляки також з болем говорили про те, що наш Новгород-Сіверський, на жаль, і досі лишається на узбіччі туристичних маршрутів, немає там відповідних умов, погані дороги, руйнуються пам’ятки архітектури. Хоча Микола Засульський розповів про те, що поряд Глухів, Путивль, Батурин і там зуміли навести лад, привабити туристів. Тож земляки намітили певні заходи, аби долучитися до відновлення слави стародавнього Новгород-Сіверського.
Олександр БАЛАБКО