Історія існує, поки її пам’ятають, а люди живуть, поки їх не забудуть. Вони як тліючі вогники: достатньо одного подиху – і пламеніють яскравіше. Ані віки, ані прогрес не знищать споминів ведилян про дорогих серцю людей.
До Дня села тут відкрили інформаційний стенд із іменами відомих односельців, що зробили вагомий внесок у розбудову країни.
Як відзначив заступник голови Чернігівської райдержадміністрації член редакційної ради земляцької газети «Отчий поріг» Андрій Курданов, «ті, хто працював з ранку до ночі не покладаючи рук, – найцінніші в історії, саме їм ми висловлюємо щиру подяку та віддаємо шану за труд в ім’я людей».
Андрій Леонідович упорядкував архівні дані, а сільрада виділила кошти на створення дошки. Разом із очільником громади Валентином Кузьменком згадали вчителя історії Григорія Греченка (дослідив історію села), старшого поручика, лісничого Стоцького (врятував річку Пакуль і село Ведильці від занесення летючим піском), Героїв Радянського Союзу Микиту Туровця і Андрія Блашкуна, доктора географічних наук Івана Михайловича Рослого, передовиків сільського господарства, «матерів-героїнь» і керівників села.
Із почесних земляків на святі були присутні доктор геологічних наук Іван Степанович Рослий, бригадир та колишній голова села Малійки Андрій Музиченко та завідувачка ФАПом, заслужений працівник охорони здоров’я України Людмила Росла.
Урочистості відбувалися під музичний супровід шкільного духового оркестру начолі з Миколою Василенком.
Уваги на стенді заслуговує і герб. Кожен бачить у ньому різне: сонце, водяний млин, веретено, коло життя чи щось інше. Втім, зображення символізує колесо історії та зміну поколінь, нагадує про людей, яких не можна забувати.
Попри мінливу погоду, на свято зібралося чимало селян. Були гості із сусідніх поселень, приїжджали й зі Славутича. Концертна програма, що проходила у місцевому клубі, підняла настрій усім: як малечі, так і літнім людям. Звучали авторські пісні Валерія Ігнатенка, який приїхав на «гастролі» з Анисова, та українські народні пісні від ансамблю «Молодички». Особливо сподобався глядачам музичний номер «Стародавня полька», виконаний інструментально. З віршем «Моє село» виступила Вікторія Блашкун, а Ангеліна Фрол подарувала публіці два незабутні народні танці, їй аплодував увесь зал. Доповнили свято дівочі колективи із хореографічними постановками «Платье» і «Флешмоб» та гурт східних танців «Амані» з міста Славутич.
Приємною несподіванкою став приїзд фольклорного колективу з Дніпровського. Завзяті веселі бабусі завітали до Ведилець із власної ініціативи та підкорили присутніх не лише чудовим співом, а й танцями під акордеон.
Урізноманітнила концерт безпрограшна лотерея. Квитки ціною у двадцять п’ять гривень розкупили заздалегідь, а розіграш відбувся безпосередньо на концерті. Цікаво, що, окрім звичних подарунків, типу прищіпок, відер, граблів та іншого інвентаря, розігрували ділянку на викіс трави, солом’яні тюки, обрізки дров тощо – таким призам розумні ґазди знайдуть місце у господарстві. Також динаміки святу додали конкурси на перетягування каната і піднімання гирі, в яких залюбки брали участь ведиляни.
Із вітальним словом до присутніх звернувся сільський голова Валентин Кузьменко, який зазначив, що Ведильці не старіють. Наразі у громаді налічується 570 дворів, 305 із яких – постійні жителі, інші – дачники. Поздоровив і вручив подарунок наймолодшому ведилянину Назару Нестеренку, якому трохи більше трьох місяців, та найстаршій жительці села, дев’яностовосьмирічній Марії Кабенок. Благословив і молоде подружжя Михайла та Марини Блашкунів, які нещодавно стали на весільний рушник. Також Валентин Миколайович відзначив переможця конкурсу на кращий двір – Юрія Ковальчука. Його оселя за рішенням виконавчого комітету визнана найгарнішою у громаді. Кращого вигляду набула і школа: цьогоріч за сприяння і матеріальної допомоги сільради на території закладу встановили бетонний паркан.
Сільський голова подякував односельцям за гарний рік і плідну співпрацю, а спонсорам і організаторам концерту за допомогу, побажав усім гарного настрою, здоров’я й добробуту в родинах.
На цьому День села не закінчився: святкову атмосферу люди понесли у сім’ї, до друзів, на двори й вулиці. Довго ще чувся дитячий сміх, згадувалися посиденьки просто неба… Відчувалося серцебиття села, його спомини, переживання і мрії.
Валерія ШЕРЕМЕТ, Чернігівський район