Можливо, їй доведеться скоротити свій наступ на Україну / It may have to scale back its offensive in Ukraine
Довгий час здавалося, що війна на виснаження між Україною та Росією, населення якої в п’ять разів перевищує її, може завершитися лише одним шляхом. Але розхвалений російський наступ на Харків на півночі, який почався в травні, закінчується. Його успіхи в інших місцях, особливо в регіоні Донбасу, були як стратегічно незначними, так і досягнутими лише величезною ціною. Питання зараз не в тому, чи зможе Україна продовжувати боротьбу, а в тому, як довго Росія зможе підтримувати поточний темп операцій.
Ключове питання не в робочій силі. Росія, здається, може продовжувати знаходити ще 25 000 або близько того солдатів щомісяця, щоб підтримувати чисельність на фронті близько 470 000, хоча вона платить за них більше. Також зростає виробництво ракет для ураження української інфраструктури. Але незважаючи на всі розмови про те, що Росія стала воєнною економікою, де близько 8% її ВВП витрачається на військові витрати, вона здатна компенсувати свої приголомшливі втрати танків, броньованих машин піхоти та артилерії лише за рахунок вилучення зі сховищ і відновлення запасів побудованих ще за радянських часів. Хоча ці запаси величезні, вони не нескінченні.
За даними більшості розвідок, за перші два роки війни Росія втратила близько 3000 танків і 5000 іншої бронетехніки. Oryx, голландський розвідувальний сайт із відкритим джерелом, називає кількість втрат російських танків, для яких у нього є фото- чи відеодокази, на даний момент 3235, але припускає, що фактична цифра «значно вища».
Олександр Гольц, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень, каже, що Володимир Путін має дякувати старому Політбюро за величезні запаси зброї, створені під час холодної війни. Він каже, що радянські керівники знали, що західна військова техніка набагато досконаліша за їх власну, тому обрали масовість, випустивши тисячі бронетехніки в мирний час на випадок війни. Перед розпадом, каже пан Гольц, у Радянського Союзу було стільки ж бронетехніки, скільки у решти світу разом узятих.
Пан Лузін вважає, що здатність Росії створювати нові танки чи БМП або навіть відновлювати старі ускладнюється труднощами з отриманням компонентів. Склади компонентів для виробництва танків, які перед війною призначалися для використання в 2025 році, вже піддалися рейдам, тоді як важливе обладнання, таке як підігрівачі палива для дизельних двигунів, високовольтні електричні системи та інфрачервоний тепловізор для ідентифікації цілей, все було раніше завезене з Європи і зараз їх продаж заблокований санкціями. Також обмеженням є відсутність якісних шарикопідшипників. Іноді доступні китайські альтернативи, але кажуть, що вони не відповідають попереднім стандартам якості.
Крім того, старий радянський ланцюжок постачання озброєнь більше не існує. Україна, Грузія та Східна Німеччина були важливими центрами виробництва зброї та компонентів. За іронією долі, основним виробником башт для танків Т-72 був Харків. Кількість працівників у військово-промисловому комплексі також різко скоротилася, каже пан Лузін, приблизно з 10 млн до 2 млн, без будь-яких компенсуючих змін в автоматизації.
Ще одна серйозна проблема – виробництво артилерійських стволів. Наразі за допомогою Північної Кореї Росія, здається, має достатньо снарядів, ймовірно, близько 3 мільйонів цього року — достатньо, щоб перевершити українців донедавна принаймні 5:1, а іноді й набагато більше. Але мінусом такої високої скорострільності є зношеність стволів. У деяких дуже спірних районах стволи гаубиць потребують заміни лише через кілька місяців.
Проте, каже пан Лузін, є лише два заводи, які мають складні роторні кувальні машини австрійського виробництва (останній був імпортований у 2017 році), необхідні для виготовлення стволів. Кожна з них може виробляти лише близько 100 на рік у порівнянні з тисячами необхідних. Росія ніколи не виготовляла власних ковальських машин; вони імпортували їх з Америки в 1930-х роках і пограбували з Німеччини після війни.
Рішенням було канібалізувати стволи старої буксируваної артилерії та встановити їх на самохідні гаубиці. Річард Верекер, аналітик відкритих джерел, вважає, що на початок цього року було вилучено близько 4800 стволів. Як довго росіяни зможуть продовжувати це робити, залежить від стану приблизно 7000, які можуть залишитися. Пан Джерстад каже, що з реактивними системами залпового вогню, такими як tos-1a, вичерпання ресурсу ствола вже означало набагато коротші черги вогню.
Але найбільша проблема виникає з танками та бойовими машинами піхоти, які все ще мають вирішальне значення для будь-яких масштабних наступальних наземних операцій. Незважаючи на те, що IISS підрахував, що в лютому цього року Росія могла мати на складах близько 3200 танків, містер Джерстад каже, що до 70% з них «не зрушили ні на дюйм з початку війни». Велика частина Т-72 зберігалася без накриття з початку 1990-х років і, ймовірно, перебуває в дуже поганому стані. І пан Гольц, і пан Лузін вважають, що за нинішніх темпів вибуття російські танки і машини піхоти зі зберігання досягнуть «критичної точки виснаження» до другої половини наступного року.
Якщо нічого не зміниться, до кінця цього року російським військам, можливо, доведеться змінити свою позицію на набагато більш оборонну, каже пан Джерстад. Це навіть може стати очевидним до кінця літа. Очікуйте, що інтерес пана Путіна до погодження тимчасового припинення вогню зросте.
———
For a long time, it seemed that a war of attrition between Ukraine and a Russia with five times its population could only end one way. But the much-vaunted Russian offensive against Kharkiv in the north that started in May is fizzling out. Its advances elsewhere along the line, especially in the Donbas region, have been both strategically trivial and achieved only at huge cost. The question now is less whether Ukraine can stay in the fight and more how long can Russia maintain its current tempo of operations.
The key issue is not manpower. Russia seems able to go on finding another 25,000 or so soldiers each month to maintain numbers at the front of around 470,000, although it is paying more for them. Production of missiles to strike Ukrainian infrastructure is also surging. But for all the talk about Russia having become a war economy, with some 8% of its gdp devoted to military spending, it is able to replace its staggering losses of tanks, armoured infantry vehicles and artillery only by drawing out of storage and refurbishing stocks built up in the Soviet era. Huge though these stocks are, they are not infinite.
According to most intelligence estimates, after the first two years of the war Russia had lost about 3,000 tanks and 5,000 other armoured vehicles. Oryx, a Dutch open-source intelligence site, puts the number of Russian tank losses for which it has either photo or videographic evidence currently at 3,235, but suggests the actual number is “significantly higher”.
Aleksandr Golts, an analyst at the Stockholm Centre for Eastern European Studies, says that Vladimir Putin has the old Politburo to thank for the huge stockpiles of weapons that were built up during the cold war. He says that Soviet leaders knew that Western military kit was much more advanced than their own, so they opted for mass, churning out thousands of armoured vehicles in peacetime in case of war. Before its demise, says Mr Golts, the Soviet Union had as many armoured vehicles as the rest of the world put together.
When the then defence minister, Sergei Shoigu, boasted in December 2023 that 1,530 tanks had been delivered in the course of the year, he omitted to say that nearly 85% of them, according to an assessment by the International Institute for Strategic Studies, a London think-tank, were not new tanks but old ones (mainly t-72s, also t-62s and even some t-55s dating from just after the second world war) that had been taken out of storage and given a wash and brush-up.
Since the invasion, about 175 reasonably modern t-90m tanks have been sent to the front line. The iiss estimates that annual production this year could be approaching 90. However, Michael Gjerstad, an analyst with the iiss, argues that most of the t-90ms are actually upgrades of older t-90as. As those numbers dwindle, production of newly built t-90ms this year might be no more than 28. Pavel Luzin, an expert on Russian military capacity at the Washington-based Centre for European Policy Analysis, reckons that Russia can build only 30 brand-new tanks a year. When the Ukrainians captured a supposedly new t-90m last year, they found that its gun was produced in 1992.
Mr Luzin reckons that Russia’s ability to build new tanks or infantry fighting vehicles, or even to refurbish old ones, is hampered by the difficulty of getting components. Stores of components for tank production that before the war were intended for use in 2025 have already been raided, while crucial equipment, such as fuel-heaters for diesel engines, high-voltage electrical systems and infrared thermal imaging to identify targets, were all previously imported from Europe and their sale is now blocked by sanctions. The lack of high-quality ball bearings is also a constraint. Chinese alternatives are sometimes available, but are said not to meet former quality standards.
Furthermore, the old Soviet armaments supply chain no longer exists. Ukraine, Georgia and East Germany were all important centres of weapons and components manufacture. Ironically, Kharkiv was the main producer of turrets for t-72 tanks. The number of workers in the military-industrial complex has also fallen dramatically, says Mr Luzin, from about 10m to 2m, without any offsetting step-change in automation.
Another major concern is artillery-barrel production. For now, with the help of North Korea, Russia appears to have enough shells, probably about 3m this year—sufficient to outgun the Ukrainians until recently by at least 5:1 and sometimes by much more. But the downside of such high rates of fire has been the wear and tear on barrels. In some highly contested areas, the barrels of howitzers need replacing after only a few months.
Yet, says Mr Luzin, there are only two factories that have the sophisticated Austrian-made rotary forging machines (the last one was imported in 2017) needed to make the barrels. They can each produce only around 100 barrels a year, compared with the thousands needed. Russia has never made its own forging machines; they imported them from America in the 1930s and looted them from Germany after the war.
The solution has been to cannibalise the barrels from old towed artillery and fit them to self-propelled howitzers. Richard Vereker, an open-source analyst, thinks that by the start of this year about 4,800 barrels had been swapped out. How long the Russians can carry on doing this depends on the condition of the 7,000 or so that may be left. Mr Gjerstad says that with multi-launch rocket systems, such as the tos-1a, eking out barrel life has already meant much shorter bursts of fire.
But the biggest emerging problem is with tanks and infantry fighting vehicles, which are still crucial to any offensive ground operations at scale. Although the iiss estimated that in February of this year Russia may have had about 3,200 tanks in storage to draw on, Mr Gjerstad says up to 70% of them “have not moved an inch since the beginning of the war”. A large proportion of the t-72s have been stored uncovered since the early 1990s and are probably in very poor condition. Both Mr Golts and Mr Luzin reckon that at current rates of attrition, Russian tank and infantry vehicle refurbishment from storage will have reached a “critical point of exhaustion” by the second half of next year.
Unless something changes, before the end of this year Russian forces may have to adjust their posture to one that is much more defensive, says Mr Gjerstad. It could even become apparent before the end of summer. Expect Mr Putin’s interest in agreeing a temporary ceasefire to increase.
Джерело / Source: The Economist
Детальніше / More details: https://www.economist.com/europe/2024/07/16/russias-vast-stocks-of-soviet-era-weaponry-are-running-out?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR3E9K07jEnEd9QNQTKSKo96ztVcVrgmLH4rtWUYJbtNZOLXbyZldfCrEwQ_aem_GDiY3JZamDVkshu4UUc7lg