Війна показала, яким крихким насправді є наш світ. Будь-якої миті людина може втратити все, що становило сенс її життя: житло, родину, роботу, звичне коло спілкування.
Так, нинішнього року близько 8 мільйонів українців змушені залишити рідні домівки через вторгення путінської орди до України.
Люди, немов перелітні птахи, летять у далекі країни подалі від жаху. Але жодна сила не здатна позбавити нас найголовнішого: людяності, віри, любові до Батьківщини. Де б ми не були, ці цінності завжди лишаються з нами.
Про це думала вчора, в Міжнародний день біженця, перебуваючи на зустрічах із видатними діячами в Приштині. Ми спілкувалися з засновницею KRCT-Kosova Rehabilitation Centre for Torture Victims пані Feride Rushiti та її колегами, котрі допомагають цивільним людям постраждалим від насильства військових. Ми чули історії згвалтованих жінок і їхнього відродження після пережитого. Цей досвід Косова має стати в нагоді Україні.
Разом з українськими та косовськими журналістами ми побували на прийомі в представництві ООН у справах біженців. А фінальним акордом насиченого дня стала зустріч із прем’єр-міністром Республіки Косово Альбіном Курті. Від його слів про солідарність і підтримку України стало тепліше на душі.
Ну, а за традицією вручила Альбіну Курті подарунок для косоварів – часточку української культури – петриківський розпис – пташку, що приносить щастя. Він слушно зауважив, що везіння йому не завадить. Втім, як і кожному з нас.
Скажу по секрету, що найближим часом народиться спільний українсько-косовський проект. У ньому буде місце і журналістиці, і образотворчому мистецтву, і арт-терапії.
Людмила МАКЕЙ